Піонери соціальних мереж поступились Фейсбуку, бо не зрозуміли, що робить соціальні медіа соціальними.
Днями стало відомо, що перша у світі соціальна мережа Friendster очищує свої бази перед переформатуванням у розважальний сайт, адресований переважно азійській аудиторії. Пітер Печел із журналу PCMag розмірковує над причинами, з яких піонери ринку поступилися пізнішому винаходові Марка Цукерберґа.
- Відтоді, як з’явилась новина про те, що прототип соціальних мереж Friendster завершить свої дні 31 травня, було багато пересудів про те, чому ж цей ресурс провалився. Керолайн МакКарті з CNET дала розгорнуте пояснення: на її думку, сайт постав занадто рано, мав не досить розмаїту аудиторію, яка так і не зросла до достатнього рівня (попри те, що загальна кількість зареєстрованих становить понад 100 мільйонів).
Думаю, відповідь на запитання, чому помер Friendster, набагато простіша. Від початку творці мережі не розуміли деяких засадничих принципів соціальних медіа. Їм можна це вибачити, адже за тих часів ці принципи мало хто розумів. Але тепер видно, що Friendster забагато уваги приділяв медійності, замало – соціальності.
Коротка відповідь на запитання, чому помер Friendster: френдстрічка. Вірніше, її відсутність. Пригадую, як я, вперше залогувавшись на сайт, побачив великий порожній профайл, який необхідно було заповнити фото, персональною інформацією, зацікавленнями та вподобаннями. Та щойно я його заповнив, наступною річчю, яку я міг зробити в цій мережі, було… Що, власне?
Ну, там можна було давати характеристики друзям, але, написавши їх для тих декількох, про кого мені хотілося щось писати, я зрозумів, що єдине, що можна робити у Friendster далі – шліфувати свій профайл.
Friendster давав змогу переглядати сторінки ваших друзів, посилати їм повідомлення, приєднуватись до груп, але наголос робився на вашому профайлі – його заповненні, додаванні фото до галереї та збиранні якомога більшої кількості характеристик. І, щиро кажучи, набиранні якомога більшої кількості френдів. Якийсь час це було весело – мережа була досить популярна (на піку ресурсу, в 2003-2004 роки, більшість моїх друзів були зареєстровані у Friendster). Але сервіс не пропонував нічого більшого за «прикрашання» своєї сторінки навіть тоді, коли був популярним.
На своєму початку Фейсбук також будувався навколо профайла. Доповнення своєї сторінки «боксами» та смішними іграми було головним заняттям користувачів цієї мережі. Величезна кількість людей зареєструвалась у фейсбуку з єдиною метою – грати в Scrabble. Доглядання своєї сторінки та доповнення її іграми було саме по собі чимось на зразок гри.
Але потім Марк Цукерберґ і його команда зрозуміли, що ключем до тривалого успіху є стрічка новин. Вони зробили наголос саме на ній, відсунувши на задній план прикрашання сторінок і поставивши в центр стрічку, в якій користувачі могли бачити безперервний потік оновлень сторінок своїх френдів. Статус, який раніше розглядався в контексті приватної сторінки користувача, перетворився на щось близьке до твіта – повідомлення, яке буде прочитане у френдстрічці, а не в профайлі.
Люди спершу були не в захваті від нової структури Фейсбука, але Цукерберґ наполіг на своєму. Ідея спрацювала – люди почали дедалі менше уваги приділяти додаткам, дедалі більше коментувати. Більшість перестала займатись колекціонуванням френдів. Поза тим, Фейсбук і далі бурхливо зростав.
Отже, Friendster просто зробив наголос не на тому, на чому слід було. Щоб соціальна мережа стала успішною, вона має бути передусім соціальною. Коли ви реєструєтесь у твітері чи фейсбуку, перша річ, яку ви маєте зробити – це написати якесь повідомлення (у твітері в цьому, власне, полягає суть сервісу). Обидва сайти допомагають вам бачити, що діється в інших людей, і розповідати їм, що нового у вас. Friendster і, значною мірою, MySpace не додумались зробити наголос на френдстрічці. Навіть якби вони зробили це згодом, було б запізно: Фейсбук уже перехопив ініціативу.
Геніальність Фейсбука полягала в тому, що він заманив нас цукеркою ігор і профайлів, а коли ми наситились цим, але ще не зібрались іти, прив’язав до себе френдстрічкою. Friendster не зрозумів, що копирсання у власному профайлі та нагромадження друзів – важлива, але не найважливіша справа. Це може бути весело, але це просто гра. І, як і будь-яка гра, врешті-решт це набридає.
Источник: osvita.mediasapiens.kiev.uа
|
