Інтернет потребує правил, але хто має їх встановлювати?
Настав момент, щоб у формуванні цих правил врахувати думку нас - користувачів. Текст, наведений нижче, був написаний спеціально для Tygodnika Powszechnego. Ми публікуємо його як голос радикального прихильника комунітаристських ідей у дискусії щодо ACTA. Після масових акцій протесту, прем’єр-міністр Дональд Туск призупинив на разі ратифікацію цього документа - отже це час, щоб поговорити про те, як виробити нові способи захисту прав авторів та користувачів у новій реальності, яку формує мережа.
Редакція
Угоду ACTA [Anti-Counterfeiting Trade Agreement] написали у таємниці уряди разом з бізнесом. У такий спосіб виникла своєрідна змова, що обмежує інтереси людей на користь інтересів бізнесу. Оскільки мали місце витоки інформації, які викликали обурення громадськості, з угоди викреслили деякі небезпечні норми. Але все одно їх залишилося достатньо.
Автори ACTA використовують поняття "інтелектуальна власність", яке по суті має відвести нас від послуговування здоровим глуздом. Це поняття стосується десяти або й більше не пов’язаних між собою правових норм, які на практичному рівні не мають нічого спільного, і відволікає від реальних проблем, які виникають з цих самих правил.
Деякі з них, дійсно, мають спільну точку дотику: тож великі корпорації хочуть так їх змінити, щоб здобути більший вплив на майбутнє ринку і суспільне благо. ACTA є їхнім останньою такою спробою. Ця угода застосовує різні принципи для різних правових рішень. Поняття "інтелектуальна власність" викликає лише непорозуміння у сфері фактів.
У Польщі ACTA вплине переважно на авторське право. Цей документ надає пріоритет авторському праву над правами людини і примат власникам прав над користувачами контенту, на який поширюються ці права.
Коли лобі авторських прав вимагає для себе більших повноважень, що дозволять йому скоротити обмін контентом у мережі, то виправдовує себе перебільшеними і такими, що мають мало спільного з реальністю аргументами, начебто обмін цим контентом несе якісь втрати. ACTA підтверджує також ці абсурдні претензії і у судових процедурах. Так що ви можете бути засуджені до сплати сотень тисяч євро за уявні «втрати», викликані начебто обміном кількох файлів.
Згідно з ACTA уряди можуть звертатися до провайдерів інтернет-послуг з проханням про «співпрацю», що також може означати відстеження, фільтрацію, видалення сторінок, і навіть покарання користувачів без справедливого судового розгляду. Водночас рішення, передбачені у цьому документі, дозволяють карати самих провайдерів послуг, сервіси, призначені для розміщення у них контенту [наприклад, блогохостинги - ред.], а також пошукові сервіси, якщо ті не захочуть цензурувати дії користувачів.
Багато аспектів ACTA залишаються неясними. Документ, наприклад, зобов’язує уряди атакувати засоби загального розповсюдження, які використовують з метою здійснення порушень [див. статтю 27, п. 2 - ред.]. Чи означає це заборону платформ для блогів? Протоколу Bittorrent? Порталів, які використовують для зберігання файлів? Хто це знає?
Інші аспекти ACTA є просто несправедливими - вони є "чорнобілими", якщо процитувати роман Орвелла "1984". Наприклад, вона вводить кримінальну відповідальність за некомерційне копіювання шляхом пов’язання його з поняттям «комерційний». Цей документ передбачає, що копіювання відбувається з "комерційною метою", якщо веде до досягнення "прямої чи непрямої економічної чи комерційної вигоди" [стаття 23, п. 1 - ред.]. Але що таке "непряма економічна вигода"? Можна сперечатися, чи вигоди, яка випливає з відмови від купівлі другого примірника, достатньо, щоб з некомерційного копіювання зробити злочин.
Беручи до увагу злу волю, яку проявили уряди, укладаючи ACTA, цей документ повинен бути оцінений за найгіршою інтерпретацією з можливих. А ACTA може бути витлумачена таким чином, щоб обмін копіями з другом зробити злочином. Чи буде авторське лобі захищати таку інтерпретацію у суді? Без сумніву, так. Чи воно виграє? Не даймо йому такого шансу!
На думку Радека Сікорського, ACTA не слід боятися, але він не може зараз передбачити, на що може перетворитися угода. А катастрофа може статися, наприклад, через те, що країни, які підписали ACTA, зможуть вносити до неї зміни на підставі самої угоди. Як наслідок, уряди матимуть достатньо влади, щоб у протягуванні різних рішень оминати свої парламенти. Ратифікація ACTA означає надання карт-бланшу на такі брудні процеси.
Інтернет потребує правил, але хто їх має встановлювати? Правила дорожнього руху повинні творити люди в рамках демократичного процесу, а не залізничники під завісою таємниці. Правила інтернету так само повинні демократично встановлювати люди, надаючи пріоритет правам людини і резервуючи простір для надання гнучкості цим правилам там, де вони виявляються занадто рестриктивними. А це означає, що їх не може встановлювати ACTA!
Якими мають бути ці правила?
Комерційні захисники авторських прав вже нині мають надто багато влади. Їм досі мало, тому вони намагаються здобути їх ще більше завдяки ACTA. Але це була б зміна у неправильному напрямку. Створювані ними правові акти накопичують перед нами проблеми, а отже настав момент, щоб врахували власне нашу думку. Наші уряди повинні зменшити владу авторських прав: скоротити термін їхньої дії до 10 років, легалізувати некомерційне розповсюдження копій (тобто обмін), заборонити таке зване управління цифровими правами [Digital Restriction Management, тобто шкідливі технологічні рішення, які перетворюють електронні пристрої у кайданки], а також заборонити ліцензування цифрових творів.
Тоді ми могли б розглянути незначні поступки захисникам авторських прав.
Источник: telekritika.ua
|
