Події фільму беруть свій початок у часи Другої Світової війни. Молодий матрос Анатолій працює зі своїм старшим товаришем Тихоном на баржі, вони перевозять вугілля північними морями. Одного разу баржа потрапляє до рук фашистів, які під загрозою смерті примушують Анатолія видати, а потім застрелити напарника. Самого ж Анатолія німці залишають у живих, аби за декілька хвилин підірвати разом із баржею. Але йому вдається вижити - напівживого матроса викидає на маленький острів, на якому розташувався скит із декількома монахами.

Минуло тридцять років. Мудрий старець Анатолій зцілює хворих та провидить майбутнє. Люди, що припливають на острів, почитають його за святого. Але сам Анатолій не може забути свій смертний гріх - вбивство Тихона. За тридцять років душа його ані дня не знала спокою. Тільки незадовго до смерті старець дізнається, чи відпущено йому смертний гріх, скоєний у молодості. А поки він лікує, наставляє та без кінця молить Господа про прощення.

- Це фільм про те, що Бог є. Настає час, коли це стає важливим, - каже про картину режисер Павло Лунгін. - Зараз суспільству час задуматися про вічність, про гріх та совість. В азарті погоні за успіхом та грошима ці речі пішли з нашого життя. Але люди не можуть існувати тільки в ім'я матеріальних цінностей. Я здійснив спробу раціоналізувати те, про що думаєш, і чого насправді хочеться. Крім того, я намагаюся відкривати нові жанри для кіно, у даному випадку фільм "Острів" - це жанр житіє.

У ролі святого старця Павло Лунгін бачив тільки Петра Мамонова. "Обличчя його як і раніше настільки дивовижне, що я не уявляю іншого актора на його місці", - зізнався режисер в одному з інтерв'ю. Але вмовити Мамонова було не так вже й просто - він вже довгі роки веде життя самітника та рідко зголошується на зйомки у кіно. Переконати актора зміг сільський священик.

- Павло Семенович подзвонив та каже: "Петрусю, без тебе не зніматиму це кіно, тільки ти потрібен", - розповідає Петро Мамонов. - Я кажу: "Павло, ні-ні-ні, я цей... Ти що, грати святого старця?.." А потім думаю: а що я своїм затьмареним розумом вирішую? У мене є духовний батько, наш сільський батюшка, я прийшов до нього та кажу: "Так і так, мені - святого старця, а я... ви знаєте моє життя". Я ж сповідуюся, все. Людина я грішна. Він каже: "І не думайте, це ваша робота. Вперед!"

Мамонов погодився на головну роль, і не прогадав - його роботу було високо оцінено на національних та навіть міжнародних кінофестивалях. Багато хто вважає, що у цьому фільмі актор зіграв самого себе. Адже вже більше 10 років минуло з того моменту, як Мамонов серйозно вдарився у віру - відмовився від світського життя, постійно ходить до церкви, молиться.

У несподіваних образах постали перед глядачами актори Дмитро Дюжев та Віктор Сухоруков.

Зірка кінохітів "Брат" та "Брат-2" Віктор Сухоруков, якого ми звикли бачити на екрані в образі бандитів, кіллерів та шахраїв, в "Острові" раптом грає роль священнослужителя.

- Роль батька Філарета фактично для мене сенсаційна, - зізнався актор в одному з інтерв'ю. - І моя робота полягала у тому, щоб вгамувати Сухорукова, приборкати Сухорукова. Знайти певний зсув у його характері.

Не менше здивує і новий образ Дмитра Дюжева - "Космос" з легендарного серіалу "Бригада" тут перевтілиться у монаха. Щоправда, для молодого актора таке перевтілення було достатньо природнім: Дмитро у монастирі відчуває себе своїм.

- Одного разу я протягом трьох днів як паломник жив в одному з монастирів, - згадує Дюжев. - Я мріяв про таке життя ще в дитинстві - про невеличке містечко, де б люди одне одного не ображали, де б усі разом працювали, обідали, збиралися вечорами, вечеряли, допомагали старим, хворим. У монастирі я відчував себе людиною.

Зйомки картини проходили у спеціально зведеному монастирі у місті Кемь у Карелії, на березі Білого моря.

Фестивалі та нагороди

• "Острів" - фільм офіційної церемонії відкриття XVII російського кінофестивалю "Кінотавр" (червень 2006 року).
• "Острів" - фільм офіційної церемонії закриття 63-го Міжнарожного кінофестивалю у Венеції (вересень 2006 року).
• Гран-прі - приз глядацьких симпатій за кращий ігровий фільм у програмі "Блискуча сімка "МК" - та приз за кращу чоловічу роль (Петро Мамонов) на фестивалі газети "Московський комсомолець" (вересень 2006 року).
• Фільм - учасник програми Visions міжнародного кінофестивалю у Торонто.
• Фільм - володар призу глядацьких симпатій та призу за кращу чоловічу роль на фестивалі у Онфлері (Франція).
• Фільм - володар 6 національних кінопремій "Золотий Орел" у категоріях: Кращий ігровий фільм - продюсери Сергій Шумаков та Павло Лунгін, Краща режисерська робота - Павло Лунгін, Кращий сценарій - Дмитро Соболєв, Краща операторська робота - Андрій Жегалов, посмертно, Краща чоловіча роль - Петро Мамонов, Краща чоловіча роль другого плану - Віктор Сухоруков.
• Фільм - володар 6 національних кінопремій "Ніка": Кращий фільм року, Краща чоловіча роль другого плану - Віктор Сухоруков, Краща режисерська робота - Павло Лунгін, Краща операторська робота - Андрій Жегалов, посмертно, Краща робота звукорежисера - Стефан Альбіне, Володимир Літровник, Степан Богданов.