Враження експертів ТК від новорічного ефіру. Частина 2. Відповідають Вадим Карасьов, Олександр Харченко, Ольга Захарова, Андрій Колесник.
Розшукуючи експертів, які б погодилися розповісти про свої враження від новорічного ефіру, ТК неодноразово чула, що варто жити без телевізора, а олів'є і «блакитний вогник» - лише данина минулому.
Тим не менш нам вдалося знайти чимало людей, які змогли оцінити програмування новорічної ночі. Про свої враження від новорічних програм ТК вже розповіли Юлія Жмакіна, Борис Куріцин, Марія Халізєва, Ірен Роздобудько, Сергій Притула, Тетяна Мокріді, Лесь Подерв'янський (частина 1).
Сьогодні на прохання ТК поділитися своїми міркуваннями про новорічний ефір відгукнулися Вадим Карасьов, Олександр Харченко, Ольга Захарова, Андрій Колесник.
Вадим Карасьов, політолог, директор Інституту глобальних стратегій:
- Якщо говорити про враження, то не скажу, що я дуже вражений телепереглядом українських новорічних програм. Я спеціально не стежив, це був постійний запінг між ICTV, «Інтером» та «1+1», СТБ, Новим і ТРК «Україна». З позитивного можу відмітити ICTV, який відмовився від різних дискотек 80-х, різних згаслих «вогників» російського виробництва, а основну ставку зробив на «Велику різницю» і ретрансляцію російського некомедійного продукту «Наша Раша» «Прожекторперісхілтон», а також кінопоказ «Майстра і Маргарити» режисера Володимира Бортка.
Непогана видалася на Новому каналі «Фабрика зірок - 3» українського виробництва, хоча за змістом цей проект нагадував російську «Фабрику звьозд» - невипадково, оскільки продюсером був Меладзе.
Мої поодинокі враження не дають повної безрадісної картини українського ТБ в новорічний період. По-перше, кожен Новий рік в Україні дає змогу пересвідчитися, що українського ТБ як виробництва національного культурного продукту, в сенсі виробництва українських сучасних культурних програм, фактично немає. Як тільки на канікули йдуть політики і політичні програми з різними «свободами» і «несвободами слова», українське ТБ перетворюється на ретранслятора російських програм, серіалів і російських культурних сенсів. Тому невипадково на Новий рік ми знову бачили тих самих представників російської попси, згаслі вогнища згаслих зірок російсько-попсового ґатунку. Так, було менше «кривих дзеркал» від Євгена Вагановича Петросяна, стало більше молодіжного комедійного продукту російського виробництва. А що таке російський телевізійний продукт? Це музичний попкорн, циганщина, клоунада, маніпулювання через мавпування, пародія і пародія на пародію. Клоунадне - це те, що вписується в логіку тілесного низу, а не апелює до духовного верху, до сенсу й етики. Кривляння відключає раціональне в людині. Це все спрямоване на те, щоби вбити індивіда і створити дебіла. Не впевнений, що це має стати сенсом національної української телеполітики.
Але свого українського телевізійного контенту, який міг би конкурувати з російським контентом, українське ТБ не має. Це значить, що культурним смисловим центром для української політики є саме московський культурний смисловий центр, і його передовий підрозділ - російське телебачення. Новий рік у такому телевізійному форматі - це новий рік неоязичництва в дусі музичного Олімпу з блиском і злиднями поп-культури. Апофеозом цього є символічний тост Йосипа Кобзона на каналі з символічною назвою «Україна» - за велику Росію. А до цього на цьому ж каналі Лев Лещенко розхвалював фестиваль російської пісні, який транслювався на тому ж каналі.
Що ж стосується політиків, які втручалися в наш приватний простір телеглядачів, то це тільки підкреслювало торжество віртуальної реальності, колонізації приватної території українськими політиками. Роль дідів морозів, яку вони виконували в телерекламі, дуже органічна, бо вони давно звикли обіцяти й обіцяти. Незважаючи на цю віртуальну дідоморозівщину, всі ці політики були на одне лице, говорили одне й те ж, думаючи, що вибори - це крутий фейс і тугий кейс.
Російський телеконтент, який панує на українському ТБ, свідчить про небувалий натиск гламурної і глянцевої ринкової ідеології в сучасній культурі. Це мікс культурного космополітизму і культурного імперіалізму, фабрика знаків, а не виробництво сенсів, націлене на послаблення здатності до критичних суджень. Таким чином із кожним Новим роком все більше впевнююсь, що треба думати, як створити популярне українське телебачення як фабрику українських національних сенсів.
Олександр Харченко, головний редактор УНІАН:
- Я подивився привітання президента. Мені здається, що він не знайшов цього року тих слів, які варто було би знайти для людей на свято, особливо зважаючи на те, що, можливо, це його останній новорічний виступ як президента. Я частково дивився звернення до росіян президента Росії Дмітрія Медвєдєва, то мені воно здалося душевнішим, хоча б тому, що в його промові був, приміром, пасаж про батьків. А коли в новорічному зверненні говорять про ідентифікацію, то це трохи розчаровує. Попередні звернення Ющенка були теплішими.
Трохи подивився новий мультпроект «Усіх на дебати» на «Сіті», який виявився доволі смішним. У мене, на жаль, не показує «Інтер», але друзі казали, що «95-й квартал» був відносно непоганим.
Чомусь останніх кілька років, чесно кажучи, взагалі не хочеться вмикати на Новий рік телевізор, в черговий раз дивитися переспівування старих пісень Кіркоровим чи Корольовою. Я, мабуть, нетиповий глядач, бо відразу себе налаштовував, що нічого цікавого не буде. Зате на свята я подивився на диску класний французький фільм - «Дивні сади», буде можливість - обов'язково перегляньте.
Ольга Захарова, керівник компанії «1+1 відео дизайн»:
- На Новый год порадовала цветная «Золушка», это было возвращение в детство. Не помню, на каком телеканале, потому что праздничное телесмотрение - это для нас один сплошной телеканал. Смотрели «Большую разницу» на ICTV. Не могу поставить пятерку, но в любом случае все эксперименты в плане собственного производства достойны уважения. Поскольку я обращаю внимание на детали, скажу, что декорации сделали очень хорошие. Но над нашими людьми шутить очень сложно, они так серьезно к этому относятся. Очень сильно удивил ответ Шустера, который сказал: «Савик, сними мюзикл». Это было настолько точно и иронично, что порадовало. Они пародировали Вакарчука, Козловского, главное шоу страны «Украина має талант». Получилось, что новогодним вечером канал напомнил зрителям самые резонансные проекты уходящего года. Это был и реверанс в сторону ведущих этих шоу. Так что мы зависли на «Большой разнице», а все остальное смотрели вскользь.
Андрей Колесник, директор дослідницької компанії Cortex:
- Новогодний эфир запомнился разве что политической рекламой. Ее обилием. Хотя «Интер» отдал предпочтение не политикам, а водке. В конце декабря прочитал сообщение о том, что Секретариат президента просит телеканалы в первые секунды нового года поставить в эфир гимн, а не рекламу, поэтому я отслеживал этот момент. Некоторые каналы, как мне рассказывали, пустили в эфир ролики политиков, а «Интер», который смотрела моя семья, - рекламу «Хортицы».
Я так и не смог остановиться на каком-то канале. Щелкал туда-сюда и ничего достойного внимания не обнаружил. Распиаренные «Козаки» - это попса для люмпенизированного населения, которое смотрит такие проекты и которому как раз можно рекламировать водку или политиков. Неужели кто-то думает, что наутро люди будут помнить эту рекламу?
Единственное, на чем иногда все-таки задерживался пульт, - прямая трансляция концерта на Майдане Незалежности на 5-м канале. По-моему, это был концерт в поддержку Тимошенко. Но это неважно. Мне было интересно посмотреть, как это все организовано, сколько народу удалось там собрать, как оно выглядит на техническом и организационном уровне.
Вообще-то, я хотел найти хороший фильм. Но фильм был только на канале «Кино», причем это был «Основной инстинкт». Очень странный выбор для новогоднего программирования, как по мне.
И кстати, это не первый год, когда телевидение ничего не смогло предложить мне как зрителю в новогоднюю ночь. Поэтому уже пару лет сразу после «курантов» я выключаю телевизор и смотрю какой-нибудь фильм на DVD.
Источник: Телекритика
|
