 Український режисер, викладач акторської майстерності на проекті «Суперзірка» Віталій Васильович Семенцов розповів про особливості роботи з конкурсантами та перспективи їхнього творчого зростання.
Ваше заняття найперше за розкладом у «суперзірок». Чи важко вам працювати з самого ранку?
- Що стосується мене, то абсолютно не важко. Я працелюб, можу займатися роботою цілодобово. Навчаючи інших людей, я не маю права сказати собі, що не можу, наприклад, рано прокинутися чи дозволити собі лінуватися. Наша основна задача – примусити себе працювати у будь-який час на усі 100%. Тому я складаю свій денний графік таким чином, щоб уже о 9:30 (час початку заняття) бути на піку своєї енергетики.
Працюючи з конкурсантами вже тиждень, які ви можете назвати зміни, що сталися за цей період?
- Всі учасники дуже мотивовані тим, що в даних умовах їм нічого не залишається окрім як навчання. Це нагадує мені притчу про монаха, що висів на ліані, яку нагорі перегризав тигр, а під ним була прірва. Тому йому не залишалось нічого кращого, аніж дотягнутися до суниць і відчути смак насолоди. Так само конкурсанти розуміють, що між ними дуже жорстка конкуренція, тому не зробити вони не можуть. Тільки одна дівчина відмовилася брати участь у складних психоемоційних вправах. Всі ж інші прогресують, і це видно на кожному новому уроці неозброєним оком.
Що ви самі вкладаєте в поняття акторської майстерності?
- Зазвичай люди думають, що акторство – це надягання на себе «вушок і хвостиків» та репетиції за ролями беззмістовних текстів. Насправді ж, майстерність актора – це, в першу чергу, зняття броні характеру, напруги, вміння працювати з емоціями. Тобто по суті це психологія, і на наших заняттях дуже багато вправ, які не пов’язані напряму саме з лицедійством.
Ви зазвичай не пояснюєте учням, як виконувати ту чи іншу вправу. З чим це пов’язано?
- Зараз конкурсанти роблять усе самостійно: діляться на групи, трактують задачі та шукають свою роль у тому оточенні, що вони мають на даному етапі. Зі свого боку я лише спостерігаю і роблю для себе висновки. Звичайно, я можу поділити їх сам на групи: сильних, дуже сильних та найсильніших. Проте наразі мені важливіше зрозуміти їх бачення того, чим ми займаємося на заняттях.
У більшості вправ ви наводите історичні або літературні приклади. Це для того, щоб підтягнути рівень знань «суперзірок»?
- На моїх уроках єдине правило: учні повинні хотіти вміти знати. Саме так, без коми. Якщо людина хоче вміти, то вона буде знати. Хвороба ХХІ сторіччя – алекситимія (невміння висловити свої думки, відсутність словарного запасу). Лексикон англійського студента складає наразі 400 слів, в наших учасників – може, й на тому ж рівні. Для боротьби з цим потрібно прочитати те, чого ще не читав, побачити те, чого не бачив, прагнути до самоосвіти. Конкурсанти повинні мати приклад, на який необхідно рівнятися. Я хочу виховати з них особистостей, як би пафосно це не звучало.
Чи є у вас вже на даний момент фаворити?
- Безумовно, я бачу дуже здібних особистостей. Проте зараз багато з учасників можуть ще вигравати за рахунок тих знань та умінь, з якими вже потрапили на проект. Інша справа: хто зможе більше взяти від усіх занять, навчитися новому за короткий період часу. У фаворитах в мене завжди найстаранніші учні, адже талановиті вони усі, а ось хто працьовитіший – побачимо трохи згодом.
Источник: Проект «Суперзірка»
|
