 22 листопада 2010 За підтримки Представництва ООН в Україні, Міністерства України у справах сім'ї, молоді та спорту, а також Представництва Європейського Союзу в Україні в рамках кампанії "16 днів проти гендерного насильства" Національна телекомпанія України запустила спецпроект програми "Легко бути жінкою".
З 22 по 26 листопада разом з улюбленими ведучими, а також кращими експертами в цій сфері вивчайте і беріть участь в обговоренні однієї з найгостріших проблем сучасного суспільства – проблеми сімейного насильства.
22 листопада о 10:00 в прямому ефірі Першого Національного, в першому випуску "Легко бути жінкою", присвяченому психологічному насильству, йшла мова про те, що чинить біль сильніше, ніж побої. Ці рани можуть ніколи не загоїтися і пригнічувати жінку упродовж всього життя – саме така характеристика травм, що стають результатом психологічного насильства.
Микола Ябченко, представник спільного проекту Програми розвитку ООН та Європейського Союзу, подякував Першому Національному за можливість розширити масштаби просвітницької діяльності, приуроченої до 25 листопада – Міжнародного дня боротьби за ліквідацію насильства по відношенню до жінок. З нього починається Всесвітня кампанія проти гендерного насильства, яка триває до 10 грудня – Дня прав людини. "Як правило, ми проводили більш локальні заходи в регіонах, або прес-конференції, які займали півтори хвилини в новинах. А п'ять випусків за тиждень – це величезний прорив. Спасибі всьому Першому Національному та команді, яка підготувала їх до ефіру".
До студії програми "Легко бути жінкою" прийшли провідні експерти України в питаннях гендерної політики та насильства в сім'ї, і разом з ведучими Інною Цимбалюк, Тетяною Гончаровою та Іриною Антонович спробували визначити, що можна назвати психологічним насильством у родині.
Ірина Антонович вважає, що це образа словом, а воно, як відомо, ранить гостріше ножа. Тетяна Гончарова вважає, що причини психологічного насильства в сім'ї – це родинні бідність, безробіття, і звичайно, низька культура особистості.
Інна Цимбалюк згадала ті давні добрі часи, коли чоловіки брали на себе роль головнокомандувача і патріарха сім'ї. Але при цьому вони забезпечували родину матеріально. Багато сьогоднішніх чоловіків заробляють менше дружини, але намагаються тримати "годувальницю" під п'ятою. Часто нагадують своїй половині, що вона вже давно не молода, що є жінки набагато кращі і розумніші... Ці слова не менш пригнічують жінку, ніж побиття. Словесні образи або погрози, переслідування, залякування тягнуть за собою емоційну невпевненість жертви насильства, нездатність себе захистити, що завдає шкоди психічному здоров'ю.
Валентина Бондаровська – кандидат психологічних наук, директор Міжнародного гуманітарного центру "Розрада" вважає, що є чотири види насильства: фізичне, сексуальне, психологічне та економічне, яке дуже тісно пов’язане з психологічним. Останнє – це поведінка одного з членів подружжя, яка повністю знецінює особистість іншої людини. Воно виникає з багатьох причин. Іноді чоловік, вступаючи до шлюбу, копіює модель відносин своїх батьків. Іноді – в дитинстві пережив насильство і тепер, принижуючи жінку, намагається відчути себе сильним.
"Однією із дуже поширених причин психологічного насильства є слабка потенція чоловіка", – ділиться своїм досвідом пані Валентина. – На жаль, у нашій країні немає практики ходити з цією проблемою до лікаря. Тому в такого чоловіка дружина винна буквально в усьому. Хоча вона працює, іноді пише за нього дисертації, допомагає досягти успіхів на роботі. Але так не повинно бути. Щоб позбутися рабського становища, жінка має сама звернутися до психолога. А на розлучення подавати тільки тоді, коли стане "на ноги". Адже її роками принижували, і потрібен час, щоб адаптуватися до життя. До речі, допомога психолога може і врятувати відносини в сім’ї. Та коли вони не змінюються, треба довести ситуацію до цивілізованого розлучення".
Ведучі програми "Легко бути жінкою" запитали у пані Валентини, чи варто вважати психологічним насильством подружні зради чоловіка. "Я б не змогла змиритися з постійними зрадами", – відверто сказала вона. – Але відносини між чоловіком і жінкою – це постійна праця. Найперше, треба з’ясувати, чому чоловік "пішов на сторону". Для цього жінці краще звернутися до сімейного психолога".
На думку В. Бондаровської, проект програми "Легко бути жінкою: жінки проти насильства" покликаний допомогти українкам визнати існування проблеми і навчити, як з нею боротися. "Дуже важливо, що цій темі на Першому каналі присвячено цілих п'ять програм – по одній на кожен різновид сімейного насильства. Варто розглядати чоловіка і жінку як рівних партнерів, які народжені з різними здібностями, характером, волею, прагненнями, і надати їм рівні можливості. Про це необхідно говорити багато і постійно".
До речі, дуже багато жінок терплять насильство від чоловіка тільки тому, що вони економічно від нього залежні, не зможуть самі забезпечити дітей.
На жаль, в українських сім'ях поширена помилкова думка, що сміття з домівки виносити не слід. Чоловік застосовує насильницькі методи до дружини, а та мовчки страждає, запевняючи інших, і найстрашніше, саму себе, що проблеми немає. Ні в якому разі не можна чекати, що благовірний одного разу схаменеться і зрозуміє свої помилки, бо, як показує практика, з часом насильство лиш нагнітається, а не навпаки. За допомогою потрібно звертатися одразу – наприклад, в соціальну службу. Адже в усіх регіонах України вже 15 років існують соціальні центри, які надають жертвам сімейного насильства притулки, де вони можуть сховатися, отримати допомогу кваліфікованих фахівців, відчути себе в безпеці. Про це говорила гість програми "Легко бути жінкою" – Людмила Черкашина – заступник директора Київського міського центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді.
Письменник і публіцист Михайло Слабошпицький вважає, що бажання бути повновладним хазяїном своєї родини існує у підсвідомості чоловіка на генетичному рівні. Але зважаючи на реалії сьогодення, він має прагнути до конструктивного рівноправного діалогу і порозуміння зі своєю дружиною.
Не треба забувати, що сьогодні як від фізичного, так і від психологічного насильства жінку захищає закон. Ганна Христова – доцент Національної юридичної академії України ім. Ярослава Мудрого – брала безпосередню участь у створенні і просуванні Закону "Про попередження насильства в сім'ї", який набув чинності в грудні 2002 року. Цей Закон стосується всіх аспектів насильства в сім'ї, випадки якого розслідуються та караються відповідно до пунктів Кримінального та Адміністративного кодексів України. Пані Ганна вважає, що якщо над жінкою постійно знущаються в сім’ї, вона врешті-решт може звернутися до дільничного міліціонера. І він не має права ігнорувати заяви постраждалої.
"Абсолютно впевнена в тому, що програма "Легко бути жінкою", присвячена гендерному насильству, допоможе багатьом", – вважає пані Ганна. – Я особисто була свідком того, як за десятиліття змінилася ситуація: якщо 10 років тому питання сімейного насильства суспільством, правоохоронцями – ким завгодно – сприймалося як питання, в яке ніхто не повинен втручатися, то зараз воно сприймається як таке, що вимагає суспільної уваги. Безумовно, жінкам нелегко заявити вголос про проблеми насильства у власній родині, але, на мою, думку, саме такі програми допомагають їм зрозуміти, що вони не самотні. І для того, щоб допомогти жінкам наважитися звернутися по допомогу, подібні програми необхідні, а формат проекту "Легко бути жінкою" якнайкраще підходить для цього".
Підводячи висновки розмови, ведучі й гості програми "Легко бути жінкою" рекомендують жінкам, які потерпають від насильства в родині, обов'язково звернутися за допомогою до психолога. Але слід пам’ятати, що більшість наших психологічних проблем родом з дитинства. Тому, перед візитом до спеціаліста, треба зібрати максимум інформації про дитинство і юність свого чоловіка. Можливо, це допоможе зберегти сім’ю і змінити відносити на краще.
Не пропустіть ексклюзивні випуски "Легко бути жінкою: насильство в сім'ї" на Першому Національному. Дізнайтесь більше від провідних експертів, поділіться своїми проблемами і отримайте пораду в прямому ефірі.
Первый Национальный – единственный в Украине телевизионный канал, который обеспечивает покрытие 97 % территории государства. Его программы ориентированное на все социальные слои население. Среди приоритетных направлений канала – информационно-публицистическое, научно-популярное, культурологическое, развлекательное и спортивное вещание.
Спутниковая трансляция программ Первого телеканала обеспечивает информационное присутствие Украины в мировом масс-медийном пространстве: программы Первого Национального могут смотреть не только в Украине, но и далеко за ее пределами.
Источник: Прес-служба Першого Національного
|
