Розпочалася розробка телевізійних позначок для захисту дітей. Однак уже нині виникають сумніви щодо її дієвості в майбутньому
2012-й рік Нацрада анонсує як ключовий у сфері розробки національної системи позначок для захисту дітей від шкідливої інформації. Лариса Мудрак, заступник голови Нацради, вважає, що час дискусій та обговорення важливості проблеми вже вичерпався – тепер потрібно активно діяти.
Над створенням нової системи маркування телепродуктів працюватиме Міжвідомча робоча група, яка складається з 35 осіб. До складу групи увійшли представники державних органів у сфері телебачення, члени Громадської ради при Нацраді, представники громадських організацій, психологи й науковці.
За основу взяли європейський досвід – системи вікової класифікації та категорій контенту, які діють у Голландії й Туреччині.
Позначки голландської системи Kijwijzer
Чи варто видумувати нові «дорожні знаки»?
Вже до кінця цього року Міжвідомча робоча група планує розробити зразок української системи позначок. Також до грудня мають бути готові пілотні проекти для впровадження системи позначок на деяких телеканалах.
Варто сказати, що позначки не просто повідомляють батькам про шкідливий для дітей контент. Головне – те, що позначки визначають порядок трансляції передач в ефірі. Тобто якщо телепрограма має вікове обмеження 14 років, її можна транслювати, наприклад, лише після 18-ї години.
Хоч така система виглядає привабливою в теорії, на практиці виринає достатньо підводних каменів, які ускладнять процес розробки і впровадження системи. Це засвідчило й перше засідання Міжвідомчої робочої групи. Як виявилося, дискусії тривають і досі, в тому числі вони стосуються доцільності й дієвості такої системи.
По-перше, постало питання, чи варто взагалі витрачати час і придумувати велосипед, чи, може, краще відразу сконцентруватися на впровадженні системи? Оскільки вже є розроблені за кордоном системи, які успішно діють декілька років.
Олексій Безгін, член Громадської ради при Нацраді, ректор КНУ театру, кіно і телебачення імені Карпенка-Карого, зауважив: «Візуальні позначки ми неодноразово порівнювали з дорожніми знаками, бо вони теж щось забороняють чи дозволяють. То виникає питання: що було б, якби у кожній країні були різні дорожні знаки? Необхідно також враховувати доступність іноземних каналів сьогодні. На мою думку, система позначок має бути уніфікованою, принаймні для європейського простору».
Однак, як сказала Лариса Мудрак, кожна система має відповідати ментальним особливостям певної країни. Система позначок Туреччини хоч і ґрунтувалася на голландському досвіді, має відмінності у вікових групах, а також категоріях контенту (жахи, еротика і т. д.). У США, наприклад, взагалі інша система піктограм – там використовують «смайлики».
Батьківські фокус-групи
Тим не менш, вигляд піктограми – питання другорядне, найголовніше – визначити засади маркування, за якими фільми та передачі відноситимуть до певної категорії. У турецькій системі розроблено детальний опитувальник, за ним працюють спеціально навчені кодувальники.
В Україні, як відомо, наразі діє спрощена система маркування, вона стосується лише фільмів, практики такого оцінювання телепрограм немає.
Лідія Клименко, член Міжвідомчої групи, заступник Державного агентства України з питань кіно, розповіла про український досвід. Перед видачею державного прокатного посвідчення кожен фільм переглядається і на нього встановлюються вікові обмеження. Є декілька типів аудиторії: дитяча аудиторія, загальна аудиторія (може транслюватися в будь-який час), індекс 14 років (після 18-ї години), індекс 16 (після 21-ї), індекс 18 (після 23-ї), Х21 (після опівночі).
«Міністерством культури розроблено критерії, відповідно до яких фільм відноситься до тієї чи іншої категорії, – сказала Лідія Клименко. – Проте в нас часто бувають розбіжності у визначенні вікової межі. Наприклад, ми можемо поставити обмеження 18 років, а телеканал не згоден. Для таких випадків є експертна комісія з питань розповсюдження і демонстрування фільмів, до неї входять 20 осіб – кінознавці, кінокритики, психологи. Фільм переглядається експертною комісією, і приймається рішення більшістю колективу».
Цей досвід буде використано, проте головним підґрунтям для адаптації системи позначок до національних умов стануть результати спеціального дослідження Інституту соціальної та політичної психології НАПН України.
Як сказав Олексій Баришполець, провідний науковий співробітник Інституту, перший етап проекту – дослідження уявлень батьків щодо ризиків споживання дітьми сучасної телепродукції. Адже щоб механізм запрацював, необхідно відштовхуватися в першу чергу від поглядів батьків. Таке опитування буде проведено методом фокус-груп. До них потраплять батьки з сімей, що відрізняються рівнем освіти, матеріального добробуту, повнотою родини, кількістю дітей у родині, віком дітей.
Результати дослідження мають допомогти оцінити ризики, які найбільше хвилюють батьків. Інший проект у рамках дослідження – конкурс творів «Діти і телебачення очима дітей», тобто надання слова дітям і аналіз особливостей їхнього мислення та медіапотреб.
Питання і сумніви
Отже, розробка позначок ще тільки на початковому етапі, але деякі члени міжвідомчої групи, забігаючи вперед, уже мають сумніви стосовно дієвості системи й того, що вона справді виконає головне завдання – захист дітей.
Так, Анжеліка Рудницька, член Громадської ради при Нацраді, порушила питання маркування реклами. Pекламні ролики також підлягають під категорії шкідливого для дітей контенту, а через повторюваність можуть міцно закарбовуватися у підсвідомості. «Якщо на рекламу не будуть поширюватися ніякі обмеження, то чи стане система позначок справді ефективною?» – зазначає Рудницька.
Олександр Савенко, голова Ради директорів обласних ТРК, генеральний директор ДО «Київська державна регіональна телерадіокомпанія», вважає, що український ефір – «один із найбрудніших ефірів в світі» і більшість програм повинні мати індекс 18.
«Що ми розробимо систему позначок – сумнівів немає. Однак у першу чергу потрібно більше працювати з мовниками. Доки ті, хто формує контент, не усвідомлять важливості проблеми – результату не буде», – сказав пан Савенко.
Валентина Бондаровська, психолог, директор Міжнародного гуманітарного центру «Розрада», також вважає важливішою проблемою не позначки, а зміну контенту: «Якщо ми створюємо подібну систему позначок, то виходить, що автоматично погоджуємося з тим, що в нас на екранах буде насилля, а наше завдання – лише захисти дітей».
Крім того паралельно має відбуватися медіавиховання самих дітей. Психолог наводить приклад Японії й Німеччини, де в дітей підліткового віку вже вдається виховати самоконтроль, коли дитина сама чудово знає, що для неї корисно, а що ні.
Міжвідомча робоча група планує збиратися на засіданнях щомісяця (окрім травня-червня через Євро-2012), наступне засідання відбудеться 26 квітня.
Источник: osvita.mediasapiens.ua
|
