Пролита соняшникова олія в Михайла Булгакова автоматично веде до наслідків, відомих лише тим, хто знає потаємний світ.
Зіткнення старої й нової релігій у телесеріалі «Мерлін» теж дає переваги не тим, хто бореться зі старою релігією, а тим, хто нею володіє. Тобто причини й наслідки в таких ситуаціях обумовлюються іншим світом і зовсім не залежать від реальності, до життя в якій ми звикли і на закони якої покладаємося.
Щоб розуміти цей іносвіт, треба знати його закони. Дослідники весь час намагаються їх більш-менш точно встановити (див. про це у працях: Тодоров Ц. Введение в фантастическую литературу. – М.. 1997 та Переслегин С. Опасная бритва Оккама. – М., 2011). Але книга чи кіно повинні надавати можливість самонавчання. Це текст, у якому водночас міститься і власна граматика.
Юний чарівник Мерлін намагається використовувати магію виключно у випадках, коли іншого виходу немає. Це для нього небезпечно, оскільки король Утер бореться з магією. Тож магія як причина деяких дій виявляється прихованою від очей усіх, крім глядачів.
Але нові герої, з якими телеекран зіткнувся в наш час, теж є представниками інших правил, хоча і немагічних. І доктор Хаус, і Декстер не відповідають стандартам старих героїв. Вони теж порушники правил, і їхній позитив – лише в кінцевих цілях. Вони живуть у систематиці асоціальних дій. Гіперболізуючи, можна стверджувати, що це інший тип героя: (умовно) негативний герой із позитивними цілями. Соцреалізм, наприклад, підтримував героя позитивного з ж позитивними цілями. В образі Хауса вбачаються також паралелі з образом Шерлока Холмса. Тобто й тип героя (а не лише тип сюжету) тут повторюється. І новий серіал «Холмс» справді показує героя, чиї вчинки досить часто є соціально непривабливими. Можна сказати, що хоча його індивідуальні вчинки можуть викликати відразу, в цілому він рухається за соціальними цілями. І саме тому і є героєм.
Наявність світу магії, дії якого незалежні від реального, дають нам можливість вибудовувати складніший світ сюжетних переходів. Адже тепер у нас виникає більше можливостей, які можна уявити собі так:
- реальні мотиви – реальні дії,
- реальні мотиви – магічні дії,
- магічні мотиви – реальні дії,
- магічні мотиви – магічні дії.
Другий і третій типи переходів слід проілюструвати. Другий тип – це найбільш частотний варіант, коли до розвитку подій у реальному світі додається магія. Третій – це, наприклад, намагання зупинити мага діями просто в фізичному просторі, що досить часто має місце в «Мерліні».
Наявність магічних здібностей ускладнює образ Мерліна, оскільки йому доводиться ховати не лише свої вміння, а й свою ціль – він повинен допомогти Артуру стати королем, оскільки без його допомоги той не зможе здобути трону. Магія взагалі досить активно присутня при дворі, хоча король Утер і бореться з нею. Тож саме магія, з якою ведеться боротьба, насправді допомагає Артуру стати королем. Щоправда, він її не помічає, бо найчастіше або не бачить її застосування на свою користь, або є непритомним, коли відбувається ця магічна дія.
Телесеріали «Торчвуд» і його американське продовження «Торчвуд: День чуда» базуються на гіперболізації однієї характеристики. В американському варіанті це раптове зникнення смерті на Землі. Відповідно, виникає безліч соціальних проблем, бо настає ера, коли ніхто не помирає. Магія Мерліна може застосовуватися в багатьох контекстах, тут же контекст лише один – відсутність смертності.
Серіал Misfits будується на тому, що в групи підлітків, які займаються виправними громадськими роботами, відкрилися нові незвичайні можливості. Ця відправна точка дає можливість розвивати сюжет у будь-якому напрямку. І їхні базові негативні характери дають для цього безліч можливостей.
Оверман, сценарист серіалу Misfits, каже про розвиток кінофантастики: «Вважаю, що є покоління письменників і режисерів, які зросли на цьому жанрі і на фантастичних серіалах типу “Зоряного шляху” і “Зоряних війн”. Думаю, що ці концептуальні ідеї й фільми вплинули на нас. Я бачу серед них бажання робити реальні речі з науковою фантастикою. Люди дивляться щось на зразок Misfits і кажуть, що це може бути реальним, хоча там відбуваються неймовірні речі. Треба досягти одного успіху, щоб був і другий, тобто це пророцтво, яке доводить себе. “Доктор Хто” відкрив двері для інших концептуальних телевізійних шоу. Коли це стало великим успіхом, люди раптово перестали боятися робити таке. Одночасно зменшилося навантаження на телевізійний бюджет за рахунок здешевлення спецефектів. Тобто є ціла низка факторів, що впливають на це».
У нього є також цікаве зауваження стосовно нереалізованого сюжету, з якого випливає одне зі сценарних правил: «В мене був один сценарій Misfits, зроблений в альтернативній реальності, де актори повинні були стати протилежними до своїх характерів: Саймон ставав справжнім улюбленцем жінок, а Нейтон займав його місце як справжній розумник. Все це не спрацювало, тому що люди хочуть бачити таких героїв, яких вони знають. Мені здається, вони знають, кого вони хочуть бачити».
Якщо телесеріал «Мерлін» повністю залежний від минулого, то Misfits повністю занурений у сучасність. Можливо, саме тому він трохи важкий для сприйняття. Адже рівень передбачуваності вчинків героїв тут значно менший. Типовий новий герой – Шерлок, Хаус, Декстер – не є приємним хлопцем. Його здатність рятувати людей суперечить його індивідуальній поведінці, в рамках якої він може принижувати людей (Шерлок чи Хаус) або взагалі навіть їх убивати (Декстер). Важко уявити собі позитивного героя минулого з такими характеристиками.
Поєднання справжньої реальності з магічною чи будь-якою іншою створює потрібну динаміку сюжету. Взагалі слід вважати, що сюжет є особливим видом знань, який подається як накопичення інформації з постійними її змінами. Це динамічна, а не статична структура. Суть її не в кінцевому результаті, а в шляху його досягнення. Знання імені вбивці не скасовує тексту детективу. Бо головною є не остання (формально) інформація, а процес її породження і змін.
Магія теж стає сюжетотворчим механізмом, оскільки вона є причиною чи наслідком дій у «Мерліні». Без магії не було б цього сюжету. Магія забезпечує переходи між ситуацією 1 і ситуацією 2, коли наступна подія випливає з попередньої через логіку застосування магії.
«Мерлін» у цьому плані більше побудований на індивідуальних діях, а не на системних. Наприклад, у декількох серіях використовується те, що зовнішність, яку було змінено магією, зберігає свій справжній вигляд у дзеркалі. Якщо король Утер так бореться з виявами магічного, він повинен був створити дзеркальну залу, де всі б мали виглядати як насправді. Тоді б його ніхто не міг би одурити. Але цього немає.
Взагалі, сюжет «Мерліна» частково будується на парадоксі: представники старої магії намагаються вбити Утера за допомогою магії, але Мерлін рятує його, теж за допомогою магії, проти якої бореться сам Утер. Тобто його рятують зброєю, яку він ненавидить.
У цьому серіалі, як і в деяких інших («Люди Х», Misfits), для опису героїв вжито єдиний термін – особливий (special). Тобто виділяється сегмент суспільства, що має право на поведінку, яка не є людською. І глядачі повинні це засвоїти.
В «Мерліні» магія має, умовно кажучи, ще ньютонівський, а не сучасний квантовий характер. Тобто типовим її виявом стає просте переміщення об’єктів у фізичному просторі. Там немає складних рішень. Погляньмо на магічні вміння Мерліна. Найчастіше тут ідеться про:
- переміщення об’єктів у фізичному просторі,
- відчуття чужої магії в Камелоті,
- зупинка дії чужої магії,
- лікування від наслідків чужої магії,
- знищення інших істот магічного світу.
Все це можна назвати фізичною магією. Вона завжди візуальна. Жодного разу не було варіанту зміни, наприклад, суті короля Утера.
Хаос ми можемо розглядати як зникнення попередньої причинно-наслідкової схеми і відсутність нової, це розрив причинно-наслідкових зв’язків. Саме так працювала і перебудова, яка намагалася скасувати стару модель світу. Тому вона весь час прагнула делегітимізувати старі постаті.
У Булгакова Київ багато разів переходить від одних причинно-наслідкових зв’язків до інших, оскільки влада в місті переходить до різних сил. Причому кожна влада отримує в своє розпорядження не лише фізичне тіло людини. а й її душу, оскільки говорить про вічне панування саме її цінностей. Віртуальний світ здобуває панування над цінностями людини тільки на короткий час. Це відбувається, поки вона читає книгу чи дивиться кіно.
Віртуальний світ є також місцем реалізації патріотизму як конструкту. І в людині, і в нації патріотизм намагається утримувати характеристики, які потрібні йому. Саме так він добирає власні «історії успіху» людини і країни. Адже герой – це людина успіху. Патріотизм, як і піар, по суті, працюють не на власній енергетиці, а на активації енергетики людей. Коли пиво чи горілку українська телереклама подає як «пиво твоєї батьківщини», це слід вважати нечесним підходом. Сакральні цінності не можна перекодовувати в такий спосіб.
Сюжет – це зміна в першу чергу фізичного простору. Можна назвати два основні варіанти цих змін:
- фізичний простір змінюється за допомогою фізичних засобів,
- фізичний простір змінюється за допомогою магічних засобів.
Сюжети з прибульцами слід визнати проміжним варіантом. Адже все підкоряється законам фізичного світу, тільки діють у ньому нереальні істоти.
Магія діє у двох варіантах світів:
- чисто магічний світ,
- чисто фізичний світ.
Збільшення рівня магічності буде майже автоматично «перетягувати» дію у магічний світ (приклад – Гаррі Поттер).
Якщо ми поглянемо на співвідношення цілей і застосування того чи іншого інструментарію, побачимо такі можливі послідовності дій:
- фізичний початок – фізичне завершення,
- фізичний початок – магічне завершення,
- магічний початок – фізичне завершення,
- магічний початок – магічне завершення.
Магія вимагає навчання, що демонструє Гаррі Поттер. Але Мерлін має суттєві магічні сили від природи, що дає йому можливість користуватися магією без заклять, які в серіалі «Мерлін» звучать давньоанглійською мовою.
Будь-який сюжет відповідатиме моделі світу. І сюжетні відхилення лише підсилюватимуть її як виняток. Людство весь час займається підсиленням і коригуванням своєї моделі світу. Міф входить у масову свідомість трьома кроками:
- інсталяція міфу,
- закріплення,
- тиражування.
Сучасні засоби кіно і телебачення надали для цього нечувані до цього можливості.
Источник: mediasapiens.ua
|
