Текст радіопередачі «Ліси Полісся» №77 від 21 та 23 травня 2011 року.
ДИКТОР:
- Друзі лісу... так глибоко осмислено і просто можна сказати про людей, яким не байдужа доля зелених насаджень планети. І щоб по-справжньому допомогти зеленим шатам, потрібно з розумінням підходити до проблем лісових просторів та до співдружності населення із колективами, які працюють у сфері ведення лісового господарства.
Випуски передачі Ліси полісся постійно спрямовані на висвітлення тем нагальних для справи лісоведення у нашій державі, часто наводили твердження науковців і фахівців лісогосподарського комплексу України, які самовіддано втілюють справу захисту лісів від різноманітних напастей. І творча група радіопередачі Ліси Полісся повномасштабно вболіває за різностороннє висвітлення лісогосподарювання на просторах Полісся та перспектив розвитку лісівничої галузі, яка визначною мірою, особливо на наших територіях, забезпечує добробут людей. До тем, що визначають стосунок громадськості, кожного жителя нашої держави до загального багатства - лісів, привертають громадські ініціативи. В Україні діє Міжнародна Регіональна програма «Вдосконалення систем правозастосування і управління в лісовому секторі країн східного напрямку Європейської політики добросусідства», направлена на створення довершених механізмів управління в лісовому секторі. Програма має назву ENPI-FLEG. У рамках її реалізації нещодавно у місті Березне на базі лісового коледжу відбувся круглий стіл на тему «Шляхи налагодження співпраці влади, бізнесу та громадськості у веденні сталого лісового господарства на місцевому рівні». Обговорювали широке коло питань щодо різнобічних соціальних та економічних наслідків ведення лісового господарства для добробуту місцевих громад. Особливу увагу відвели проблемі незаконних рубань лісу, вели мову про правові та економічні причини незаконних дій у сфері лісокористування.
Довести вину лісопорушників практично неможливо
Коло місцевих проблем окреслив головний лісничий Рівненського обласного управління лісового та мисливського говоподарства Сергій Івашинюта:
- Хотів би сказати про те, що років 10-15 тому якщо десь колись майстра лісу чи іншого працівника побили, то це був випадок. На сьогодні маємо щонайменше десяток випадків на рік, коли погрожують і б'ють, ще більше випадків, коли підпалюють оселі наших фахівців. Лісничих і працівників лісової охорони б'ють біля хати, на дорозі, на вулиці, де тільки злочинцям заманеться. Усе це - порушення законодавства, пов'язані із незаконною діяльністю зловмисників. Найбільша проблема полягає в тому, що довести їх вину практично неможливо. Порушені лісовими господарствами справи зависають у судах чи у слідчих органах. Хоча епізод я можу навести зовсім в зворотню сторону, коли доганяв головний лісничий браконьєра, він упав... важко відтворити подію достеменно... по тому лісничому присудили три роки позбавлення волі. Цей випадок не підлягає ніяким розумним поясненням. Інша ситуація - по ягодах, коли підприємець заготовляв дари лісу без білета, без необхідних дозволів. Прокуратура не взяла до уваги фактів порушення законодавства. Наші клопотання з приводу покарання порушника виявилися марними. Це все відбиває охоту в фахівців лісової охорони працювати старанно, з душею. Адже велика ймовірність того, що ненаказані злочинці задля помсти або спалять хату, або жорстоко битимуть. Бо ж знаємо про випадки, коли стріляли в лісову охорону. Та історія закінчилася тим, що присудили два роки умовно злочинцю, який стріляв у лісничого. Хоч законодавство нашої держави відносить лісову охорону до правоохоронних органів, та на практиці це, на жаль, не підтверджується.
З приводу непорозумінь з громадськістю має місце занепокоєність людей, які живуть біля лісу і протестують проти вирубування дерев поблизу їх населених пунктів. Розуміємо, що стиглу деревину потрібно зрубувати, але поблизу доріг державного значення та житлових масивів, згідно з рішення керівництва галузі, лісові насадження залишаємо, хоч дерева старіють і втрачають господарську цінність. Так вчиняємо тільки через те, що люди здіймають шум. Такі випадки у нашій області були в селі Оржів (Рівненський район), у місті Костопіль, та в інших місцевостях.
Ще маємо клопіт із підприємцями, які організовують у лісових масивах рекреаційні зони. Згідно із лісовим кодексом у договорах з такими підприємцями оговорено, які дії вони мають право впроваджувати. Можна ставити палатки, споруджувати тимчасові будівлі без фундаментів, усе, що допоможе йому заробляти на відпочинку людей. А часто буває, що підприємці ведуть себе, як власники лісових територій і вважають, що мають право розпоряджатися і лісовими насадженнями.
ДИКТОР:
- Працює радіо Полісся. Передача Ліси Полісся представляє природо-екологічні проблеми Полісся в контексті тем, які обговорювались під час круглого столу на тему «Шляхи налагодження співпраці влади, бізнесу та громадськості у веденні сталого лісового господарства на місцевому рівні», що проходив у рамках Міжнародної Регіональної програми «Вдосконалення систем правозастосування і управління в лісовому секторі» направленої на створення довершених механізмів управління в лісовому секторі. Круглий стіл проходив у місті Березне на базі лісового коледжу.
Дрова - це збиткова продукція, що продається по демпінгових цінах
Про одну із немало важливих проблем зауважив директор державного підприємства «Сарненське лісове госопдаорство» Сергій Белеля:
- Населення, яке живе у наших районах, має інтерес до лісових насаджень в плані самовільного вирубування дерев, користування дарами та іншими благами, які дає нам ліс. Але є один такий важливий нюанс у наші роботі, що має стосунок до суспільних проблем, на який чомусь ми, частіше всього, не звертаємо уваги. Раніше, за часів колишнього Союзу, були різні установи й організації, які займались регулюванням питань забезпечення людей паливом (були паливні склади, працювали на запити громадян райвиконкоми, сільські ради і т.д.). Вони вивчали, яка потреба палива в регіоні, скільки потрібно вугілля, торфобрикету, дров паливних чи можливо іншого виду палива. На сьогоднішній день ці питання зовсім абсолютно нікого не цікавлять. Ніхто більше цим не займається. І лісгоспи стали єдиною інстанцією, до якої люди звертаються, щоб виписати дрова. Уявіть собі. А що таке дрова? Це збиткова продукція, що продається по демпінгових цінах. Раніше в державному, обласних бюджетах планували кошти для лісогосподарських підприємств, як компенсацію за видачу населенню палива за прийнятними пільговими цінами, адже це соціальне питання. Тепер, у після чорнобильський час побільшало категорій громадян, що претендують на пільги. Але на сьогоднішній день жоден бюджет на планує компенсації лісогосподарським підприємствам за забезпечення населення паливом. Більше того, багато людей, особливо старшого покоління, не знають, що їм належить компенсація (50 % від вартості) на тверде паливо, яку виплачують через місцеві ради. Кожна сім'я, будинок якої опалюється дровами, повинна отримати компенсацію від держави. Раніше були талончики. Лісгосп виписував дрова зі знижкою 100, 50 чи 25 відсотків, талончики передавали до управління соцзахисту і держава проводила компенсацію лісгоспам. Нам ніби краще, простіше, коли люди до нас взагалі не звертаються з приводу придбання дров, але ж самим людям гірше, вони потерпають, бо не знають про своє право на державну допомогу в придбанні палива. В той же час, трапляються випадки, коли компенсацію на тверде паливо отримують ті громадяни, яким вона не належить. А та категорія населення, яка насправді потребує захисту, часто не знає, що така допомога держави існує. З іншої сторони, якби місцеві ради вивчили фактичну потребу своїх жителів (раніше діяла паливна норма 5 складометрів), то дров населенню потрібно було б стільки, що колективи лісових господарств мусили б працювати тільки на виробництво дров і на забезпечення ними населення, тобто, займалися б завідомо збитковим видом діяльності. Це неприпустимо. Ці питання потрібно врегульовувати. В результаті, ми не можемо людям виписати необхідне паливо як з економічної точки зору, так і щодо доцільності нашої діяльності, оскільки дрова - це відходи виробництва, або від рубок очистки лісу, санітарних, тощо (в Європі кажуть, від некомерційної діяльності). Та ми цього не можемо робити, і в той же час, є соціальна проблема. І тут стикаються соціальні питання, люди не повинні мерзнути в своїх оселях, і в той же час неможливість підприємств забезпечити населення паливом. До того ж, бюджетні кошти відсутні. Пригадую, що останній раз, якщо не помиляюсь, це був 1998 рік, коли було виділено 35 тисяч компенсаційних гривень на всю Рівненську область. При підрахунку, я в той час працював у Клесівському лісгоспі, то тільки на один цей лісгосп потрібно тоді було 155 тисяч. Тобто, це питання, яке наразі стоїть на порядку денному і потрібно шукати грамотну відповідь на нього.
Источник: telekritika.ua
|
