Програмний директор колишнього «РадіоМан» створює школу радіожурналістики і радіопродакшн.
Роман Заяць остаточно попрощався з «РадіоМаном», а «РадіоМан» – зі старим брендом. Станція, яку вважали трохи не феноменом українського FM-простору за цікаві новини та непопсову музику, уже мовить із іншими позивними – 4U, інтенсивно розширює мережу (в її складі – вже чотири станції у Львові, Тернополі, Івано-Франківську та Нововолинську), проте редакційну політику найближчим часом змінювати не збирається. В цьому рішенні варто вбачати не тільки стрункість радіобренду, вибудуваного Романом, а й згуртованість колективу станції, який зумів відстояти його переваги перед інвестором.
До останнього часу Роман Заяць обіймав посаду програмного директора компанії, а також курував усі зносини станції з інвесторами – польською компанією RMF MEDIA GROUP, якій півтора роки тому сам продав радіостанцію. Про деталі пошуку іноземних інвесторів для українського радіо Роман уже розповідав «ТК». Зараз наша розмова з Зайцем – про його новий проект «Школу РадіоЖурналістики», а також про те, чи є в Україні відомі радійники і хто вони.
– Які саме цілі та завдання ставив перед вами RMF? Як надалі розвиватиметься мережа 4U?
– Інвестор (RMF MEDIA GROUP) ставив одне завдання – запустити мережу та зробити це вчасно. Точніше, створити її на базі локального «РадіоМан» у Львові. Концепція передбачала центральну студію у Львові, яка продукуватиме базовий сигнал і надсилатиме його на супутник і локальні студії у Тернополі, Івано-Франківську та Нововолинську, які працюватимуть синхронно. Тобто, новини та «трафіки» в кожному місті у визначений час ідуть локально. Паралельно на нас чекав тривалий процес пошуку та навчання персоналу, візуальна та програмна стратегія, а також значна технічна реновація, ремонти, облаштування, переїзди… На сьогодні радіо 4U – в ефірі, в кожному місті працюють групи журналістів, і мережа в такому стані, що можна легко доєднувати наступні міста.
– Ви згадували, що йдеться про розширення мережі через купівлю локальних станцій – яких саме?
– Це питання не до мене. Його швидше слід скерувати до Кракова чи навіть до Варшави. Інвестор націлений скористатися економічним спадом і скуповувати локальні радіостанції. Досі цінові пропозиції були надто високими.
– Як ви оцінюєте нинішню ситуацію на радіоринку?
– Ситуація на ринку така, що змусить насамперед менеджерів із продажу скинути вагу, а по-друге, керівників відділів персоналу поміняти анкети на такі, в яких взагалі не буде питання про очікувану зарплатню. По-третє, менеджмент має забути про дворазові відпустки на рік, а по-четверте, шефи радіостанцій мають задуматися над новими методами генерування прибутків. Ситуація така, що вимагає максимальної концентрації зусиль, неймовірної креативності й бадьорості в колективах.
– Це якось пов’язано з тим, що ви вирішили змінити практичну журналістику на викладання? Хто викладатиме в цій школі, кому і що саме?
– В жодному разі не хочу відходити від практики творення, ведення, витягування – можна продовжити ряд і далі – радіостанцій. Зрештою, чому тільки радіостанцій? Адже електронні медіа – це те, що я відчуваю… Просто надто багато сил було віддано старту «РадіоМан», згодом – на здобуття лідерських позицій, збільшення продажів. Це проект (ідеться про «РадіоМан»), яким я зараз найбільше пишаюся (окрема подяка команді). Потім – на створення мережі 4U. Нині, коли всі поставлені завдання виконано, шукаю нових мотивацій. І в очікуванні нових пропозицій, паралельно займатимусь однією з них – це радіошкола.
Ідея школи радіожурналістики виникла в той момент, коли почалися перші міграції на «РадіоМан» і слід було постійно вчити молодих. Радіощкола – це проект, що надаватиме молодим журналістам перш за все практичні навички роботи як у студіях, так і «в полі». Вчитимемо їх різних форм радіожурналістики, будемо інспірувати до експериментів…
При школі, окрім усього, працюватиме кілька продакшн-студій, у яких журналісти матимуть змогу працювати за нашою допомогою, інтерв’юючи відомих людей. Викладачі – практикуючі керівники радіостанцій із Польщі та України. Школа працюватиме в двох країнах. Цього року буде сформовано групу з 15 журналістів, а перший набір відбуватиметься вже у березні-квітні цього року.
– А де мають працювати навчені вами радіожурналісти? Адже розмовних станцій по країні не так багато, а на FM маємо досить одноманітну картину: музика з дуже незначними та необов’язковими розмовними вкрапленнями (якщо у вас інше бачення загальної ситуації – виправте мене, будь ласка).
– DJ – це також журналіст. Він повинен уміти коротко й влучно зацікавити аудиторію. Він має провести інтерв’ю з гостем студії. Він повинен у критичний момент поінформувати про трагедію, зрештою, він повинен уміти грамотно представити прогноз погоди, підвести та відвести випуски новин... А новини – окрема тема, незалежно від їхньої тривалості. І тут ідеться не тільки про розмовні радіостанції, а про всі FM-ки, де є власний новинний продукт. Коротко кажучи, ми будемо раді навчити всіх, хто хоче привернути увагу аудиторії словом. Точніше, звуком і словом. А ще точніше – привернути й утримати увагу максимально довго! Як це можна робити чи то музикою, чи конкурсами – про це будуть окремі майстер-класи школи.
– Мені не почулося: ви сказали студентський радіопродакшн? А для кого він працюватиме, якщо навіть у відомого «Радіо Свобода» є проблеми в розширенні кола станцій-партнерів? Друге запитання – економічна сторона роботи цього продакшну.
– Йдеться про професійний радіопродакшн, який є частиною школи й у якому працюватимуть учасники школи. Але крім усього студія продукуватиме матеріали на замовлення радіостанцій, робитиме даббінг, працюватиме з клієнтами поза галуззю – тут ідеться про записування дисків на замовлення, записування звукового супроводу до мультимедіа, індивідуальне звукове оформлення за бажанням клієнта, музпакети під визначене завдання...
– Спитаю інакше: чи купував «РадіоМан» продукт у стороннього продакшну (тобто мене цікавить, чи не є практика звернень до сторонніх виробників на радіо аж такою розповсюдженою через брак пропозиції чи попиту)?
– У тому й справа, що «РадіоМан» не купував продукту зі сторони, але ми були в постійному пошуку. Через відсутність пропозицій, які були б нам цікаві, ми все робили самі. Через 2 роки вже готові були пропонувати іншим. Частина з цих напрацювань буде використовуватися на 4U. В Україні більш роздріблена система локальних мовників (які, до того, ще й мають проблеми з контентом), ніж у Польщі, тому наші пропозиції будуть скеровані в першу чергу до них. Процес консолідації радіоринку ще триватиме років із десять. Нам вистачить роботи.
– Ви згадали, що ідея школи виникла, коли зіткнулися з радіомолоддю. Чого не вміють молоді журналісти, чим вони відрізняються від вас, коли ви вперше прийшли на радіо?
– Школа працюватиме у Львові на базі Українсько-польського медіатовариства – організації, що була засновником «РадіоМану». Молоді радійники не мають прикладів, як поводитися в ефірі. От ми виховувалися на польських радіостанціях, які для нас були вікном у західний світ. Кожен із нас хотів наслідувати відомих польських журналістів, які, до речі, в ефірі просиділи й сидять (і не зануджують) по 20 років, а теперішні радійники наслідують весільних тамад і переконані, що бути таким – це «зашибісь прикольно». Або друга крайність – «зашибісь умно».
– Чому потрібна окрема школа – адже все одно кожна станція (припускаю, бо аналогічна ситуація у друкованих ЗМІ) «форматує» професіоналів під себе?
– Ми не збираємося «форматувати» молодь, це було б нерозумно, під вимоги кожної редакції (а всі вони – і це необхідна умова участі – мають представляти наявні станції), а покращувати їхні вміння. Кожен робитиме матеріал, який має відображати профіль його радіо, й обов’язково (!) має потрапити до ефіру. До речі, навчання розраховане на людей, які працюють (тренінги проходитимуть переважно у вихідні). Попередньо заплановано 5 вікендів в Україні, два – у Польщі (плюс один денний майстер-клас). Після конкурсу, що його ми маємо намір оголосити в березні, буде відібрано 15 осіб.
– Спитаю інакше: яким чином ви будете заохочувати людей до професійного самовдосконалення, якщо вони й так «зашибісь прикольні» чи «зашибісь умні», і – головне – це всіх влаштовує: і їх самих, і їхніх роботодавців, і, судячи з популярності FM-ок, і їхніх слухачів?
– Досвід показує, що достатньо розібрати кожну ефірну позицію окремо й показати аналогічні приклади на західних радіостанціях, як «зашибісь прикольність» зникає, загоряються очі й люди хочуть перевертати гори (іншої реакції не передбачаю, це означало би прокол у конкурсному відборі). І ще. Якщо вони зголосилися до школи – значить, відчувають потребу, або ж її відчуває власник, який готовий за це платити, а отже – планує збільшити очікування від працівника.
– Школа – це бізнес-проект?
– Ні, в перший рік – це не бізнес-проект, хоч навчання й буде платним. Третину загального бюджету ми отримали від Фонду розвитку ЗМІ посольства США, решта – наші кошти. Доведемо ефективність, на наступний набір збільшимо ставки. Цього року суми будуть символічними (у межах 500 грн.).
– Кого з відомих радіожурналістів у Польщі й Україні ви плануєте залучити до викладання? І трохи ширше запитання – чи є в Україні відомі радіожурналісти? А в Польщі?
– Поки що не визначено склад польських тренерів-журналістів. Все залежатиме від сформованої групи та її потреб. Повірте, в Польщі стільки практикуючих тренерів, що з цим проблем не буде. А чи є в Україні відомі радіожурналісти, і яка різниця між українськими та польськими?.. У тому й проблема, що в Україні вони, напевно, є, тільки ми переважно не знаємо про них. Щоб радійник став відомим, у його послужному списку має з’явитися телебачення… Коли все піде нормально, запровадимо профільні журналістські премії в галузі радіо за підсумком кожного року. Витягнемо професіоналів «на-гора».
– «Школою радіокадрів» любить себе називати НРКУ. Ваше ставлення до НРКУ – його місце у професії та суспільстві?
– НРКУ? Немає ставлення. Я навіть повинен був набрати абревіатуру в Google, щоб дізнатися, що ідеться про Національне радіо…
Леся Ганжа
Источник: Телекритика
|
