Кілька тижнів тому компанія TNS виграла тендер на проведення дослідження радіо слухання в Україні у 2009-2010 роках. За прогнозами учасників ринку ці дослідження зроблять радіо ринок прозорішим. Музичний оглядач ФДР-радіоцентру Юрко Зелений переконаний, щоб привабити рекламодавців українським радіостанція варто також чіткіше позиціонуватися. Про успішність «музики не для всіх», передові радіо формати та досвід шведських радійників він розповів в інтерв’ю «МедіаБізнесу».
- Як би ви охарактризували сучасний стан радіо в Україні?
– Українське радіо зараз вийшло на новий щабель. Свого часу воно пережило скрутні часи і багато від чого мусило відмовитись. У нас років десять тривав період, коли станції робилися, як додаток до політичної сили або чиясь примха. На щастя, скоро та категорія людей зрозуміла, що радіо – надто дороге задоволення. Але поки вони йшли до цього усвідомлення, у радіобізнес потрапляли випадкові люди, а ми були свідками як станції згорали за рік-два.
- Скільки коштує відкриття FM-станції?
- Залежить якої. Орієнтовно, на це потрібно близько двох мільйонів доларів. Це – для легкого старту, а треба ж ще вийти на окупність. У тій же Америці чи Канаді коли запускається станція, то її бізнес-задум окреслюється на 7-10 років. Тобто люди планують, що лише через цей час вона вийде на рівень дохідності. А в нас хочуть за рік гроші повернути.
- Але зараз є доволі потужні радіо групи, які вміло позиціонуються на ринку.
- На радіо з’явилося багато фахівців, які розуміють, як працює ця машина. Вони тримають чітко визначений напрям діяльності. Тепер треба, щоб відбулося їх наступне оновлення, коли свої смакові вподобання вони почнуть пропонувати масам. Адже на сьогоднішній день на українському радіо є упорядники, які працюють на «Шансоні» чи «Взрослом радіо», а вдома слухають вишукану музику. Аби щось змінилося, Україна має нарешті повернути собі інформаційний простір. Саме він формує кордони держави...
- Про які кордони можна говорити в епоху web 2.0?
- Власне, я до цього й веду: колись були фізичні кордони. Зараз є віртуальні – і що більше твій інфопростір поширююється на світ, то більші володіння. На сьогодні в Україні грають два інформаційних поля: російське і західне – британо-американське. А в той же час ми не знаємо, що відбувається у сусідів – Польщі, Чехії, Туреччині або трохи далі у Франції, Італії. Коли приїжджаєш в Туреччину ти розумієш, що потрапив у інше інформаційне поле. Там є лише кілька хвиль, які крутять єврохіти, решта – національне.
- І все ж таки, якщо розглядати українське радіо як бізнес. Модель якої країни може стати для нього успішною?
- Наприклад, Швеція. Вона має всього 9 мільйонів населення. За розмірами це – Донецька область плюс околиці. А разом із тим, Швеція є третім світовим експортером музичного продукту – після США та Британії. Останні ділять відповідно перше і друге місце. Це має серйозні передумови: у Швеції дуже високий рівень музичної шкільної освіти. Після неї учні стають або добрими виконавцями, або прискіпливими слухачами. Крім того, там діє якісна система відрахувань, виконавських і авторських зборів – це дуже великі гроші. Умовно кажучи, один концерт Мадонни за своєю дохідністю взуває всі наші металургійні комбінати разом взяті. Поки ми живемо позавчорашніми технологіями і длубаємо вугілля кайлом, люди зовсім на іншому заробляють.
- Що треба змінити?
- Зараз наші мовники не дуже розуміють, що треба виховувати власного виконавця. Вони крутять іноземних, а для них Україна – заробіток не більше. Нам конче необхідно випрацювати чіткі правила гри на ринку. Скажімо, якщо ти на своїй «ефемці» крутиш сто відсотків вітчизняного продукту, твої податкові збори прямують до нуля. Якщо хочеш крутити лише європейські хіти – будь ласка, у нас вільна країна, але твої виплати, умовно кажучи, у тисячу разів більші.
- Хіба це не шлях до містечковості?
- Зрозумійте, якщо я створюю станцію, яка за моїми підрахунками, буде приносити мені дохід, навіть за умови, що я буду платити ці гроші – я зроблю її і буду собі крутити забійні англо-американські пісні без усіляких там мовних квот та інших дурниць. Тому що я порахував, що мені це все одно вигідно. В цьому нема жодної політики – лише голий розрахунок.
- Чому Вас не влаштовує система мовних квот?
- Бо у нас по-українськи все робиться сокирою. Квоти не виняток. Вони діють за принципом: «тому дам, тому ні» – як співала колись Ірина Білик. Всі ми розуміємо, що ці процеси дуже непрозорі і функціонують на рівні домовленостей. А бізнесу потрібні не домовленості, а чітке розуміння – за якою схемою я буду працювати, якщо буду крутити українське, західне, або 50 на 50.
- Наскільки радіо зараз є недооціненим як медіа ресурс?
- Усемережжя з’їсть телебачення, а радіо залишиться. Вже зараз теленовини я дивлюся переважно на сторінці того чи іншого каналу без зайвих перебивок. Тобто, всі медіа підлаштовуються під особистість. Користувачі стають більш інтерактивними. У цьому сенсі радіо має переваги: воно не потребує прив’язки до екрану.
- Які радіо формати будуть успішнішими у найближчі роки?
- Поп-радіо залишиться успішним. Хоча у нас, мабуть, трохи люди переситилися упца-упца музикою. Саме тому розмовне радіо теж має отримати першість, а в час суспільних змін чи економічних перепадів – тим більше. Зараз людям хочеться отримувати інформацію. В цьому розумінні радіо «Ера» випередила тенденції, бо в правильний час вловила хвилю.
Крім того, поступово форматування станцій буде чіткішим. Якщо раніше у нас радіостанції орієнтувалися на 80 відсотків слухачів, тобто музику для всіх, а заразом ні для кого, то поступово відбудеться звуження.
- Але воно вже відбувається, хіба ні?
- Ще ні. Ну от, наприклад, я люблю «співи світу» (world music – авт.), де я можу її послухати, скажімо, в Тернополі? Тому ті, хто і далі будуть орієнтуватися на всіх слухачів, поступово відімруть. У далекій перспективі програють і ті, хто зараз не хоче вирощувати своїх слухачів, а це справа семи-десяти років. Слід розуміти, орієнтуючись сьогодні на підлітка, якому 15 років, через десятиліття можна отримати платоспроможного і відданого слухача. А разом з ним – і чіткий зріз збуту в рекламній політиці. Нехай цього слухацтва не буде багато – 3 % від всього ринку, але це будуть твої чіткі три відсотки, які лишатимуться рік від року.
- Які українські радіостанції, на Вашу думку, не бояться експериментів?
- Це, переважно, радіостанції, які заявляють, що їм близька рок-стилістика: «Джем FM», «Просто радіо», «Radio one», інколи забувається «Енерджі». Хоча останніми роками найбільше експериметнтів я знаходжу якраз не на радіо, а в музиці написаній для кінофільмів. Світове кіновиробництво має великі кошториси. Воно дозволяє піснярам робити, що їм заманеться. А коли люди розуміють, що не залежать від телеротації чи радіопрокрутки їм відкривається свобода. Серед останніх моїх відкриттів – Марі Бойн, пісня якої звучить у завершальних кадрах стрічки «99 франків».
Источник: МедіаБізнес
|
