«Точка зору» одна з тих небагатьох політичних програм, які не набридають глядачеві. Бесіда Юрія Громницького з провідними гравцями нашої політичної арени приваблює глядачів Першого Національного вже протягом трьох років.
Які зміни відбулися у програмі «Точка зору», або, що нового слід чекати глядачам?
- На початку цього сезону у програмі «Точка зору» дійсно відбулися радикальні зміни. Йдеться про те, що раніше програма виходила одразу після новин і була, так би мовити, їх частиною, та поглиблювала основну тему випуску новин. Тепер ми абсолютно автономна програма, телевізійна, яка триває півгодини і має на меті проаналізувати відразу кілька подій дня, перед усім, політичних новин в динамічному, аналітичному стилі. Підкреслю, що саме в динамічному стилі, оскільки ми маємо на меті показати різнобарв'я усіх політичних подій, а не заглиблюватись у багатогодинні ток-шоу, в яких люди впродовж трьох годин вимовляють три - чотири слова і на цьому все закінчується. Тобто, динамізм, глибина аналізу і висвітлення основної події дня - це головна мета програми «Точка зору».
- А що нового планується в самій програмі?
- Якщо говорити про конкретні нові особливості програми, то поки що нічого змінювати ми не збираємось, оскільки зараз закінчується основний телевізійний сезон. А вже влітку, оцінивши економічну ситуацію в країні та наші фінансові можливості, ми будемо готуватися до нового сезону, впроваджувати нові елементи.
- Чи охоче зараз політики беруть участь у програмі?
- Якщо говорити чесно, то особисто в мене склалося враження, що головні спікери політичних партій зараз взагалі не охоче ідуть на телебачення, зокрема і на програму «Точка зору». Зараз дуже чітко прослідковується така тенденція, коли в партіях визначена група, можливо, навіть, не найвпливовіших осіб, які роблять загальні політичні заяви, намагаються часто уникнути глибоких відповідей на певні запитання і тим самим напускають димову завісу. Тому, на мій погляд, головні політичні гравці зберігають свій імідж та основні сили до початку президентської кампанії.
На всі політичні ток-шоу переважно ходять одні і ті самі люди, які часто телеглядачам зовсім нецікаві. Нещодавно був опублікований рейтинг довіри людей до парламентських спікерів та політичних сил, який виявився дуже низьким. Маю надію це змусить політтехнологів різних політичних партій серйозно задуматись над таким низьким рівнем довіри.
- Які основні шляхи розв'язання кризових проблем пропонують політики?
- З одного боку шляхи розв'язання кризових проблем пропонуються політичними силами абсолютно різні. Але проголошувані рецепти лікування країни часто залежать від того як контактують між собою лідери партій. От уявімо собі, що знизився рівень протистояння десь на високому рівні між ПР і БЮТ. І відразу на «Точці зору» депутати від цих політичних сил починають сидіти собі тихо-мирно, хоча ще вчора могли закопати один одного в глибоку політичну могилу. Тому про які рецепти йде мова! Це і комедія, і трагедія українських політиків. Вони думають, що люди , які дивляться Точку зору цього не помічають. І ця наївність мабуть кумедна. Але це і трагедія. Оскільки насправді рецепти хоч і виписують для видужання України, але рука політиків рухається надто повільно.
- Чи існує у Вас зворотній зв'язок із глядачами?
- Так, на відміну від інших програм, у нас є абсолютно чіткий зворотній зв'язок із глядачами, який встановлюється безпосередньо у прямому ефірі і це є сильною стороною програми «Точка зору», яка її динамізує. Глядачі можуть під час програми надіслати смс-повідомлення і поставити запитання учасникам програми. Це є позитивний момент. Таким чином ми встановлюємо прямий зв'язок між виборцем і політиком. Йдеться про контакт, якого людям страшенно бракує.
Часто йдеться про можливість просто грюкнути смс-запитанням в ворота влади, яка відділена від людей високим парканом. Ми отримуємо сотні смс-запитань від глядачів під час програми. Дуже часто це крик душі. Або глибока народна мудрість. Мне просто вражає наскільки глибоко люди насправді розуміють українську політику, як миттєво відчувають політичну нещирість. Возможно, формат этой картинки не поддерживается браузером.
- Чому Юрій Громницький є ведучим саме політичного ток-шоу, адже, він в своїй журналістській кар'єрі успішно працював також і у спорті? Звідки такий інтерес і захоплення політикою?
- Я ніколи не займався виключно спортом. Навіть, коли я працював кореспондентом української служби Бі-Бі-Сі в Італії, то це була робота як будь-якого класичного зарубіжного кореспондента. Я писав наприклад і про італійський футбол, і займався політикою, був акредитований при Ватикані, розповідаючи що там такого цікавого Папа Римський думає про Україну. Тому, не можна сказати, що спорт був для мене чимось основним, а політика стала чимось новим.
Просто в певний момент я просто відчув страшенну необхідність взяти участь в тих дуже важливих суспільних процесах які відбуваються сьогодні в Україні. Сказати своє, так би мовити, журналістське слово. Захистити людей від зла в політиці. Створити для людей програму, яка допомагала б їм краще зрозуміти світ. Щоб вони були сильними і свідомим в той день, коли вони роблять свій політичний вибір, від якого залежить їх життя.
- Чи не плануєте Ви обрати для себе іншу тематику?
- Якщо говорити про телебачення, то окрім політики мене б ще цікавили такі програми, які досліджували б духовний світ людини, допомагали б їй бути сильнішою, добрішою, щирішою, та скажемо так, вищою. Щоб можна було змусити людину задуматись над тим, ким вона є, і яким чином вона зможе краще жити у цьому світі, знайти своє призначення і бути щасливішою. І ви, мабуть, не повірите, але я б із великим задоволенням вів кулінарні програми. Страшенно люблю різні кулінарні експерименти та вигадки.
Взагалі, моя мрія - створити сатирично-політичну програму. Перші паростки у нас на деяких каналах уже з'являються. Поки що українські телеменеджери не готові до жорсткої політичної сатири на телебаченні, але, я думаю, що така програма з великим задоволенням сприйнялася б нашими телеглядачами.
- Задумувались, або, можливо, вже плануєте самі податися до політики? Якщо - так, то в якості кого Ви бачите себе на політичній арені?
- Якщо судити з іноземного досвіду, то дуже часто політичні журналісти стають депутатами Парламенту, або стають членами якихось політичних партій. Знаю багато таких випадків в тій же Італії, або Великобританії. Можливо, це такий собі природній розвиток політичного журналіста. Коли він виростає в своїй громадянській позиції, коли в нього з'являється бажання також взяти участь у політичному русі для того, щоб допомогти людям жити краще, або висловити свої політичні переконання. На разі в мене таких планів немає, але я не виключаю, що в майбутньому вони можуть з'явитися. Возможно, формат этой картинки не поддерживается браузером.
- Які рейтинги Вашої програми?
- Рейтинги у нас різні і загалом дуже пристойні. Я не буду зараз порівнювати та конкурувати з іншими, але рейтинги загалом на каналі у нашої програми є показниками-лідерами.
«Точка зору» - це одна з найпопулярніших програм на Першому Національному. Хотілося б звичайно більше, але для цього треба досить серйозні інвестиції та реклама програми. Але, нажаль, на державному каналі немає правильно поставленого процесу просування програм на телеринку.
- «Точка зору» виходить у прямому ефірі. Чи пам'ятаєте свій перший прямий ефір? Згадайте, які емоції та враження Вас тоді переповнювали?
- Перший прямий ефір - це теж була програма «Точка зору». Здається, вона була з Євгеном Марчуком і тривала 15 хвилин. Як і всі інші програми, «Точка зору» мала пілотний запис для переконання керівництва у її конкурентоспроможності та доцільності на каналі. У першому записі нам допоміг депутат Олег Зарубінський. Завдяки його цікавим відповідям нам вдалося завойовувати прихильність керівництва Національної телекомпанії і отримати згоду на вихід в ефір. Так, що пане Олеже, щиро дякую! До цього ефіру в мене вже був великий досвід на телебаченні, як коментував і англійський футбол, і вів ранкові програми, тому для мене це було абсолютно не нове і жодного хвилювання не було. Возможно, формат этой картинки не поддерживается браузером.
- Нещодавно було перше квітня. Розкажіть про найвдаліший першоквітневий жарт, який з Вами трапився?
- Мене розіграти дуже важко. Один екстрасенс сказав, що в кожної людини є два канали відкритих для інтуїції, максимально може бути 12. Так от той екстрасенс сказав, що в мене всі 12 каналів - відкриті, тому мене розіграти надзвичайно складно. Я завжди інтуїтивно відчуваю, що хтось мене намагається розвести чи пожартувати зі мною. Тому, таким людям зі мною не цікаво. Вважаю себе не дурнем, тому і не дозволяю робити з себе дурня. Інших також не розігрую, це не моє, не люблю шити людей у дурні.
- Чи варто жартувати з політиками?
- З політиками варто жартувати перед ефірами. Це їх розслаблює і вже існує купа таких жартів, про які, нажаль, не можна говорити. У нас є дуже багато політиків, які є веселунами, які перед ефірами розповідають анекдоти, цікаві історії з життя. Я вважаю, що вони є феноменальними акторами, знову ж таки не хочу називати прізвищ. Однак, як тільки вмикається червоне світло на камері, вони буквально миттєво перевтілюються і всі ці жарти залишаються в минулому, на їх обличчі з'являється лінія партії, а замість анекдотів - політичні гасла.
- Кого із закордонних політиків хотіли б запросити у програму і чому?
- З великим задоволенням і без зайвої скромності скажу, що хотів би запросити, передусім, Барака Обаму. Тому що ця людина впливає на цілий світ, ця людина мені імпонує новим стилем, баченням політики у світі, зовнішнім іміджем. Також, запросив би Папу Римського. Сто відсотків запросив би Володимира Путіна, тому що для України - це людина, яка впливає на її майбутнє не менше, ніж українські політики. Наприклад, поцікавитись в нього чи справді він думає, що всі українці - тупуваті дурні. Як їх змальовує зараз сучасне російське кіно. І чи справді Росія готова атакувати Україну? Як нас лякають деякі російські аналітики.
Источник: Телекритика
|
