Більше фарб, розкутість, різноманітність тем – з такими намірами 1984-го року в Німеччині стартували перші приватні телеканали. Конкуренти суспільно-правових мовників вплинули на медіа-ландшафт і глядачів.
1 січня 1984-го року: розпочинає свою роботу Програмне товариство кабельного й сателітного мовлення, з якого згодом постав телеканал Sat.1. На телевізійному просторі Німеччини розпочалася нова ера: крім суспільно-правових мовників стартували перші приватні телеканали - спочатку Sat.1, а днем пізніше RTL.
Епохальні зміни
Першу новорічну програму тоді відкрили «Музикою для королівських феєрверків» Ґеорґа-Фрідріха Генделя. У маленькій телестудії в Людвіґсбурзі зародився новий світ телебачення: куліси ще колихалися, ведучій Ірені Йост довелося запозичити плаття, а телевізори ввімкнули лише кілька сотень глядачів. Тоді ще ніхто не уявляв, наскільки глибокими будуть зміни. Насправді ж приватне телебачення ознаменувало поворотний момент у німецькій медіа-історії: виникають нові формати програм, на екранах з'являються нові ведучі, а глядачі починають користуватися навіть новим жаргоном.
Реаліті-шоу, кастинг-шоу, ігри на кшталт «Хто стане мільйонером» вплинули на звички глядачів. Приватне телебачення було й залишається відкриттям приватного. Зникають межі між глядачами й телевізійними зірками, між фікцією й реальністю. Виникає телебачення, яке орієнтується на одну групу телеглядачів - споживачів віком від 14 до 49 років.
У пошуку альтернативи
Культурні критики із жахом спостерігають за таким розвитком. Петер Ґлоц, який свого часу відповідав за політику соціал-демократів у сфері мас-медіа, застерігав у перші роки роботи приватного телебачення: «Небезпека полягає в тому, що разом із зміцненням приватних телеканалів може погіршитися й загальна якість програм. Існує небезпека, що гору візьме той, хто хоче крутити тільки американські фільми».
Законодавчий шлях для створення приватних телеканалів підготував тодішній канцлер Гельмут Коль. Він сподівався, що таким чином удасться створити противагу суспільно-правовим першому та другому телеканалам - ARD і ZDF, - які, на його думку, у своїх повідомленнях занадто прихильно ставилися до соціал-демократів. «Тоді особливо на суспільно-правових телеканалах панували дуже ліві настрої, - згадує Крістіан Шварц-Шіллінґ. - І от у ХДС (Християнсько-демократичний союз) ми вирішили сприяти виникненню конкуренції».
Все слугує комерції
Але замість консервативної подачі інформації Sat.1 та RTL транслюють передусім дешеві телесеріали, вироблені в Сполучених Штатах. Комерційні телеканали зовсім не призвели до політично-духовних змін, а в першу чергу намагалися задовольнити смак мас.
Новим для Німеччини тоді була й реклама, яка перериває кожну передачу, кожний фільм, кожний футбольний матч. Юрґен Детц з Федеральної спілки кабельного та супутникового мовлення, яка відстоює інтереси приватних телеканалів та радіостанцій, визнає: «Все слугує, звичайно, комерції. Тобто, ті, хто роблять ці програми, хочуть заробити гроші, так само, як і ті, хто випускає газети». Спочатку, однак, приватні телеканали заробляли небагато, й 1985-го року сильно відставали від суспільно-правових мовників.
Нижче пояса
Але все змінилося, як тільки RTL і Sat.1 почали власне виробництво. Хоча рівень еротичного шоу «Tutti Frutti» високим не назвеш, воно розширило глядацьку аудиторію. Потім були поради на тему сексу з Ерікою Берґер, яка на яскраво червоній софі вела передачу «Шанс для кохання», еротичні стрічки, м'яка порнографія. Можна було передбачити, що приватні телеканали постійно намагатимуться ламати різні табу. Такі передачі стали головною ознакою передусім для RTL. Критики закидали цьому телеканалу низькопробність і відсутність будь-якого смаку.
Колишній керівник RTL Гельмут Тома спокійно ставився до таких закидів. «Черв'як повинен смакувати рибі, а не рибалці», повторював він. «Ми хочемо стати першими. Про це я сказав своїм працівникам через півроку після старту. Вони мене мало не висміяли». 1991-го року, однак, RTL за обсягами обороту вперше випередив своїх суспільно-правових конкурентів. Разом з розширенням частот та місця в кабельних мережах програми ставали дедалі популярнішими. В ефірі з'явилися нові канали. Змінилася й журналістика: почали говорити про споживачів, коефіцієнт включення, інформаційний ринок та ексклюзивні права.
Конкуренцію пожвавили, але чи зросла якість?
Успіх приватних телеканалів серед глядачів примусив суспільно-правові телеканали в Німеччині пристосуватися до нових умов. Їм почали закидати, що вони імітують RTL та Sat.1. Водночас можна почути й позитивну оцінку: мовляв, приватні телеканали допомогли уникнути стагнації на німецькому телевізійному ринку. Сьогодні в Німеччині безплатно можна приймати більше телеканалів, ніж в інших європейських країнах.
Источник: Телекритика
|
