Криза не вбила українське телебачення, але й не зробила його якіснішим та сильнішим. Підсумки та тенденції телевізійного 2009 року.
Криза і вибори. Ці два чинники в цілому характеризують ситуацію в українському телебаченні протягом 2009 року. Економічна криза виявилась не такою страшною, якою її малювали панікери рік тому - не справдились ані побоювання щодо відмирання половини ринку, ані конструктивніші передбачення щодо очищення галузі від нежиттєздатних гравців: не закрився ніхто. Однак її закономірним наслідком стали стриманість і консерватизм у підходах телеканалів до виробництва, закупівель і програмування, зміна правил гри на рекламному ринку, а у другій половині року - ще більша, ніж під час попередніх кампаній, залученість телебачення до агітаційно-пропагандистського супроводу передвиборної боротьби. Хоча торік, під час київських виборів, видавалось, що гірше вже нікуди.
«Кризооптимісти» люблять повторювати, що скрута в економіці дає шанс тим, хто вірить у себе й готовий шукати нові шляхи. Практика 2009 року показала, що ніяка віра в себе, проактивність чи інноваційність телекомпанії не замінить кількох десятків мільйонів доларів, або хоча б такого інвестора, який готовий брати на себе ризики й не вимагає економії або негайних прибутків. Так пощастило далеко не кожному. Але вижили всі, а декому вдалось навіть створити нову якість розважального («Україна має талант!») та політичного («Велика політика з Євгенієм Кисельовим») телебачення. Це - винятки. Загальне ж тло телевиробництва було бляклим і невиразним, якщо не враховувати певної кількості помпезних прожектів, що переважно луснули, як мильні бульбашки. З темпераментом бика телевізійний 2009-й не має нічого спільного - радше вола, що спокійно й приречено силується витягти свого воза з кризового багна.
Не все погане, що сталося з телебаченням за цей час, можна пояснити кризою. Канали входили у 2009-й із чіткою установкою, що буде важко, однак уже з середини весни поступово розпускали затягнуті паски. Лунала навіть думка, що криза - симулякр, вигаданий менеджерами та власниками для виправдання непопулярних кроків. Зокрема й продажності новин та політичних ток-шоу в період виборчої кампанії: якщо у ситі 2006, 2007 і 2008 роки ще відбувались дискусії щодо доцільності джинси, тепер з'явився залізний аргумент - криза. Хто тут не хоче допомагати рідній компанії долати наслідки лихоліття? Словом, криза не вбила українське телебачення, але й якіснішим та сильнішим його не зробила - хіба що підвищила здатність до пристосування, вичікування, компромісів та симбіозу з політикумом.
Непотоплюваний титанік
Лідерство за часткою аудиторії 18+, гегемонія у продажах реклами (якій, утім, під кінець року було покладено край відокремленням StarLightMedia), багаті інвестори та передбачуваний вірний глядач - надійні передумови крипостійкості групи «Інтер». Однак, переборюючи кризу, група лише законсервувала проблеми, закладені в її ринковому позиціюванні, системі управління та взаємин із акціонерами, а також у самій її структурі. Стабільність «Інтер»-групи залишається стабільністю динозавра, а не сучасного й динамічного гравця телевізійного ринку.
Запекла медіавійна проти Юлії Тимошенко, Ганна Безлюдна, яка без жодного спротиву чи заперечення пішла з посади генпродюсера та забрала з собою команду, подальші кадрові ротації, перехід інформаційного мовлення під контроль російського емісара та зміна редакційної політики - усі ці події затьмарюють не такі вже й значні зміни, що відбулись у програмуванні й контенті «Інтера» протягом року. Політичний елемент у мовленні каналу-флагмана протягом року був значно помітнішим за розважальний, хоча головною рейтинготворчою складовою його ефіру залишались російські та українські, але вироблені для Росії серіали - «Зачароване кохання-2», «Дві сторони однієї Анни» тощо. Кампанія з дискредитації, яку «Інтер» на догоду своїм акціонерам вів проти уряду та особисто прем'єра Тимошенко, гідна параграфу в підручниках з історії українських медіа - як прецедент масштабного відкритого протистояння між владою і ЗМІ та першого після «Помаранчевої революції» масованого застосування медіакілерських технологій. Особливо показовим було раптове й очевидне завершення цього протистояння у день звільнення Безлюдної. Те саме стосується й розкрутки «Інтером» майбутнього кандидата в президенти Арсенія Яценюка, який у вересні зник з ефіру каналу, де раніше з'являвся щодня у великих кількостях, і тепер нарікає на бойкот і цензуру.
Зрештою з відходом Безлюдної та переходом інтерівського керма в руки голови правління Сергія Созановського й виконавчого продюсера Єгора Бенкендорфа на місці сервільної та маніпулятивної «Свободи на Інтері» постала аналітична й порівняно безстороння «Велика політика з Євгенієм Кисельовим». Давня задумка Ганни Безлюдної перебити Савіка Шустера ще більшою зіркою російської політичної журналістики (раніше пліткували про Парфьонова) здійснилась, хоч уже й не під її керівництвом. Програма, хоч і викликає подекуди сумніви щодо прозорості редакційної політики, є справді найвищим на сьогодні досягненням у жанрі політичного ток-шоу на українському телебаченні, а Євгеній Кисельов демонструє зовсім інший, незнайомий нашому глядачеві підхід до спілкування з можновладцями. Тим часом у новинах каналу відбуваються не лише серйозні кадрові зсуви, але також відчутний дрейф у бік проросійської позиції. Особливо це відчутно в «Подробностях недели» (так називається русифікований підсумковий тижневик із новим ведучим Олегом Панютою), якими опікується особисто куратор каналу Ілля Канавін. Характерно, що «Подробності» й «Подробности недели», як і раніше, очолюють рейтингову таблицю інформаційних програм, однак їхня частка тримається на рівні 14-15% - а колись сягала 25-30%.
У розважальному мовленні успіхи значно скромніші: масштабне й дороге музичне шоу «Місце зустрічі» та його продовження «Місце зустрічі-2» давали непогані показники, але сенсацією в масштабах ринку не стали. Головною силою «Інтера» на розважальному фронті залишається «Квартал 95», із яким канал започаткував кілька нових проектів: «Кохання у великому місті-2», «Свати», «Диво» тощо. Непогані показники дав проект «Формула кохання» про любовні історії зірок. Успішно вдавались каналу трансляції ексклюзивних подій - приїзду в Україну патріарха Московського Кирила, боксерських поєдинків, футбольних матчів тощо.
Зараз нове керівництво без жалю чистить ефір від спадщини Безлюдної - зокрема, закрило проект «Картата потата» й залишило без ведучих «Ранок з Інтером». Натомість обіцяє багато цікавих новинок саме у розважальному сегменті. У недалекому майбутньому аудиторію планують вразити серіалом «Сусіди» спільного виробництва з компанією Едуарда Прутніка та Юрія Морозова Prima-film, позиціонованим як перша на українському телебаченні справжня мильна опера, а також «Битвою українських міст» за форматом Wipeout. Буде запущене також шоу «Знахарі» виробництва ISTIL studios; уже стартувала ранкова програма «Шалені татусі» виробництва колишньої документальної студії «Інтера» 07 Production. Темпи виробництва документального продукту після відходу Безлюдної закономірно впали, адже це був її персональний «коник».
Натомість зміни на малих каналах групи відбулись справді кардинальні. К1, який завдяки афері з «обміном логотипами» впевнено прописався у топ-десятці українських телеканалів, переформатовується у молодіжно-розважальний канал. Першою жертвою стали новини «Один день», які за результатами моніторингу «Телекритики» були визнані найчистішими від джинси та порушень професійних стандартів. Після оголошення перезапуску в ефірі К1, крім звичного інтерівського секонд-хенду, почали з'являтись програми, які з натяжкою можна вважати молодіжними: гумористичні шоу виробництва «Ледокол продакшн» Максима Бахматова (віднедавна належить ISTIL), «Клуб веселих і кмітливих»... Однак аудиторія каналу, який замислювався свого часу як резервація якісних новин, публіцистики й нестандартного кінопоказу, не поспішає дурнішати й молодіти. Приблизно те саме, що з К1, незабаром має відбутись із його alter ego - «Мегаспортом», який буде перетворений на розважально-спортивно-ігровий канал. Більшість проектів власного виробництва, які виходять в ефірі «Мегаспорту» зараз, будуть закриті, а його аудиторію, основну частину якої зараз становлять чоловіки-пенсіонери, спробують омолодити за зразком російського державного каналу «Спорт». Показники спортивного каналу, особливо після того, як він утратив ефірну мережу, залишали бажати кращого, однак навряд чи причиною цього є недостатня запитаність спортивної тематики - радше ощадливість акціонерів, які не робили нічого для розвитку «Мегаспорту» в межах групи й ніяк не допомогли йому витримувати конкуренцію з каналами, що мають гроші на дорогі спортивні трансляції.
Відформатований у «кримінально-документальному» ключі НТН пережив кризовий рік спокійно: його ключові продукти продовжують виходити в ефір. «Легенди бандитського Києва» не повторили успіху «Бандитської Одеси», зате непогано пішли нові кримінальні серіали, а аудиторія не розлюбила брендові CSI та «Закон і порядок». Поза тим, сміливі заміри керівництва каналу вийти на 6% цільової аудиторії в наступному році виглядають надто примарними - НТН зайняв порівняно невелику нішу, яку не збирається розширювати.
А тим часом у холдингу U.A. Inter Media Group з'явилось нове надходження - канал «MTV-Україна», якому так і не пощастило розкрутитись у вільному плаванні. Окрім музики, канал демонструє мультфільми та молодіжні ситкоми, зокрема й культову «Теорію великого вибуху». Ринок сприйняв цю угоду (не забуваймо, «Інтер» уже має музичний канал Enter-music із чи не найнижчою в сегменті часткою) як декларацію намірів остаточно розправитись із М1. Хоча поки що говорити про те, що «MTV-Україна» з його часткою 0,2% складе серйозну конкуренцію ефірній мережі М1, дещо передчасно, та й нової стратегії розвитку каналу група «Інтер» поки що не представила. Утім, є й інша перевага володіння франшизою MTV - право виведення на український ринок решти каналів компанії Viacom.
Недоперезапуск
На тлі надважливих історичних подій у житті групи СМЕ-«1+1» - зміни менеджменту і складу власників, входження до її складу телеканалу ТЕТ, відмови від співпраці з сейлз-хаусом «Пріоритет», переходу на нову комерційну аудиторію й систему продажів тощо - спроби «плюсів» відвоювати своє історичне місце в ієрархії телеканалів слід поки що визнати такими, що не вдалися. Повернення в ефір у першому півріччі продукту 5-10-річної давнини, демонстрація румунського «мила», скорочення штату, закриття останніх авторських проектів і тому подібні економно-антикризові заходи наочно засвідчували, що тактикою керівництва групи було скоротити витрати до мінімуму й з останніх сил дотягнути до нового сезону.
«Бомба», наготована командою Олександра Ткаченка на осінь, полягала у ставці на російські драмеді-серіали у праймових слотах, запуску кількох нових різножанрових проектів власного виробництва, купівлі пакету кінохітів від 20th Century Fox, позиціюванні каналу «Кіно» як чоловічого, а також відновленні «Сніданку» в розважальному форматі. З усього цього справжній успіх каналу приніс лише серіал «Маргоша-2», тоді як другий праймовий продукт - «Крем» - зацікавив глядача значно меншою мірою. Шоу «Танцюю для тебе-3», як і попередній сезон, приносило показники, стабільно вищі за середні каналу, але вже традиційно не стало телевізійною подією. Певний резонанс, проте вельми неоднозначний, викликало в суспільстві розважально-гумористичне шоу «Я люблю Україну» з Лідією Таран та дуетом Насті Каменських-Потапа. Програма, яка насправді мало кому видалась дотепною, в недільному праймі пішла не дуже добре, була перенесена на суботній передпрайм, де пішла ще гірше, після чого, за офіційною версією каналу, її показ було завершено. Непогані відгуки критиків здобула кулінарна програма «Смакуємо» з Юрієм Горбуновим, натомість проект соціальних репортажів «ТСН. Варта» розчарував і якістю, і показниками (у 2010-му році програма вже не виходитиме). Що ж до інформаційного мовлення, то з поверненням Алли Мазур програма «ТСН. Тиждень» дещо поліпшила своє становище, але звільнення Наталії Катеринчук і призначення на її місце Максима Шиленка нічого не змінило в концепції «новин для барбоса». Хоча ТСНщик Сергій Швець і запевнив ТК, що під барбосом у легендарній фразі Адріана Сирбу мався на увазі зовсім не глядач, якість і формат новин «плюсів» залишаються жовтушно-кривавими з ухилом у інфотейнментний треш. Плани каналу щодо запуску передвиборного політичного проекту так і не були втілені в життя.
Нарешті, вже у листопаді «1+1» здійснив відчайдушну спробу перетягти аудиторію серіалу «Доктор Хаус», який саме добігав кінця на СТБ і мав бути замінений потенційно менш рейтинговою «Анатомією Ґрей», - поставив у той самий слот американський серіал Lie to me (в українському варіанті - чомусь «Теорія брехні»). Мети було досягнуто, але ненадовго - зараз в Америці виходить лише другий сезон серіалу про правдолюба Кела Лайтмена, тому каналу хоч-не-хоч доведеться випробувати вертикальне серіальне програмування, якщо він збирається транслювати Lie to me надалі. З цим серіалом пов'язаний найдотепніший, як на смак вашого автора, заголовок цього року, між іншим, спродукований представником старої школи «1+1» - «Анализ Кэла».
Однак при цьому каналу вдалось дещо омолодити свою аудиторію. Насамперед через відмову від теленовел та іншого продукту «інтерівського формату», і повернення в ефір проектів для «стррашого молодіжного» віку, у боротьбу за які канал неодноразово стикався з Новим. Як наслідок, у цьому році «1+1» отримав вищу частку за 14-49, ніж за 18+: 12,41% проти 11,86% за загальнонаціональною панеллю, та 9,47% проти 8,98% за «50 тис.+». Серед таких проектів найуспішною для «Плюсів» стала перша частина серіалу «Маргоша», якій вдалось потрапити у топ кращих трансляцій за 14-49 з часткою 32,24%.
Схоже, «плюси» продовжують шукати себе: одночасно з призначенням програмним директором Вікторії Шульженко з Нового каналу, знавця смаків юної аудиторії, тут ставлять у прайм на місце молодіжного серіалу «Крем» російську програму «Сеанс із Кашпіровським», розраховану на аудиторію «родом із СРСР». Повернення Кашпіровського на український екран викликало чималий інтерес, який, певно, дещо налякав керівництво «1+1» - проект із ефіру зняли. Про те, що «плюси» намагаються наздогнати поїзд молодіжної аудиторії, говорить і колишній керівник телевізійного напрямку групи СМЕ-«1+1» Сергій Дем'янчук, який цього року перейшов на посаду генпродюсера каналу ТВі.
Отже, у новому році перед менеджментом групи стоятимуть серйозні виклики. Не лише з «1+1», який восени не наблизився до проголошеної мети - лідерства на ринку, але, разом з тим, зупинив падіння. На перезапуск чекає ТЕТ, який у новому році змінить комерційну аудиторію на дорослішу, однак планів щодо його майбутнього формату ще не знають навіть менеджери. Одним із можливих векторів розвитку каналу, як і раніше, залишається спортивний, адже офіційним співвласником групи СМЕ-«1+1» став Ігор Суркіс, а нішу ефірного спортивного мовлення незабаром звільнить «Мегаспорт». Та зважаючи на те, що ТЕТ уже багато років асоціюється у глядача з «Домом-2», репозиціонувати його буде непросто. На виведення з законсервованого стану чекає й канал «Кіно», який майже зупинився у розвитку після розділення компанії «Гравіс».
Випускники школи виживання
Телегрупа Віктора Пінчука, яка цього року отримала ім'я StarLightMedia, пережила кризовий рік чи не найлегше з усіх. Погано почувався хіба що М1, який відчутно втратив у показниках і продовжує сповзати донизу. Винуватити в цьому менеджмент компанії «Телеодин» було б некоректно - М1 уже не перший рік «ділиться» молодіжною аудиторією з товаришами по холдингу, передусім Новим каналом. Виправити цю ситуацію за допомогою закупівлі контенту на $150 тисяч і запуску кількох розважальних шоу було, скажімо прямо, неможливо. До того ж, канал утратив і не зміг компенсувати деякі ключові елементи свого бренду - «Сімпсонів», Василісу Фролову.
Валентин Коваль і Олександр Асаулюк продовжують героїчно боротись із рейтинговою анемією, але - з огляду на розвиток інших музичних каналів і придбання «Інтером» каналу «MTV-Україна» - тактичними кроками ситуацію навряд чи виправиш.
ICTV продовжує стояти на місці, прикриваючи холдингові тили. Усі складові формату каналу - гумористична, чоловіча, інформаційна, політична - в 2009-му працювали стабільно, але не більше. На початку року каналу довелося затягнути пасок, однак установки на позитив він не втратив, запустивши «Добрі новини» з Оленою Фроляк і оптимістично представивши «Залюднений острів» Роднянського-Бондарчука та своє власне «Кохання у великому місті». Низка програм власного виробництва були закриті (як запевнило керівництво каналу, планово), натомість восени з'явились нові - «ПроZірок», «Люди, коні, кролики та домашні ролики», «Під прицілом», «Країна має знати» з Костянтином Стогнієм та інші. Жоден із уже запущених проектів не претендував на статус суперхіта - й не став таким. Гумор вітчизняного виробництва незмінно програвав російським «Прожекторперисхилтон» і «Нашій Раші», проте канал не полишав спроб створити або придбати щось смішне та конкурентоспроможне - останньою такою спробою було «переманювання» Comedy Club UA з Нового каналу. Натомість, суперхітом має стати українська версія російського гумористичного шоу «Велика різниця», яку ICTV з помпою готував, знімав і збирається показати на Новий рік. Новини каналу, на жаль, переважно засмучують - і не досить високою якістю, і стабільним лідерством в антирейтингу за найбільшою кількістю матеріалів із явними ознаками замовності.
Новий канал протягом року утримував лідерство на ринку за своєю цільовою аудиторією 14-49, приносячи StarLightMedia приблизно половину рейтингів. Рецепт успіху все той же самий - молодіжні ситкоми від російського СТС, «Фабрика зірок», третій сезон якої вдався несподівано добре передусім завдяки продюсерській участі Костянтина Меладзе, ранковий «Підйом!», вікторина «Хто проти блондинок?», сімейний кінопоказ. Третя «Фабрика» не лише приносить Новому набагато вищі, ніж минулі сезони, показники, але й вирішила проблему заповнення новорічного ефіру. Від шоу «Тільки правда?» канал тимчасово відмовився, однак зірковий потенціал Андрія Доманського, який відчутно зріс завдяки блондинистому шоу, використає в інших проектах, зокрема «Інтуїції», а харизму інших зірок, відкритих у його ефірі - в проекті «Дольчевіта капут». Непогано пішов на Новому й американський серіал «Межа». Невдача «1+1» у новому сезоні зміцнила гегемонію Нового у секторі молодіжного розважального телебачення. Та тим часом на видноколі з'явився новий потенційний конкурент - група «Інтер» із своїми К1 та «Мегаспортом», переорієнтованими на молоду аудиторію.
СТБ, хоч і не прорвався до першого ешелону й навіть не завжди вигравав внутрішнє змагання між каналами холдингу, опинився цього року в ідейному та технологічному авангарді українського телебачення. Головна складова успіху - шоу «Україна має талант!», яке експерти одностайно назвали подією сезону 2008/2009 та відзначили премією «Фаворит телепреси», і «Танцюють всі-2», яке повторює успіх минулої осені. Не менш важливим стало вчасне залучення української аудиторії до всесвітньої «хвороби» під назвою «Доктор Хаус» - серіал не лише демонстрував чудові показники у проймі та став важливою складовою бренду СТБ, але й повернув популярність медичній тематиці, призабутій в останні роки. Щоправда, «Хаус», як і все хороше, скінчився, а серіал на заміну - «Анатомія Ґрей» - має скромніші успіхи.
Незмінно вдалими виявились чергові сезони «Битви екстрасенсів», а також інші власні проекти каналу - «Неймовірні історії кохання», «Невідома версія», «У пошуках істини» та інші. Серед нових проектів слід відзначити «Чужі помилки» - кримінальну докудраму на базі колишнього «Документального детективу». Дейтинг-шоу «Давай одружимось» із Оксаною Байрак, створене за форматом російської програми «Давай поженимся!», стало цьогорічним «вареником грудкою» для СТБ - у прайм не пішло й було перенесене на 15.00. СТБ також розгортає дедалі бурхливішу поза ефірну діяльність: продюсує переможців «Танцюють всі» та «Україна має талант!», проводить концертні тури, розвиває інтернет-напрямок. Ось хіба що рішення про придбання проекту Ігоря Кондратюка «Караоке на майдані», яке за останні три роки змінює вже третій канал, викликає сумніви. До того ж, «1+1» без вагань повторив фокус «Інтера» дворічної давнини - поставив проти прем'єрних показів «Караоке» на СТБ повтор старих випусків цієї ж програми.
У найближчих планах СТБ - програма з пародистом Валерієм Юрченком та конкурс співаків за всесвітньо відомим форматом The X Factor, яким канал спробує розбити нещасливу традицію провальних співочих талант-шоу українського телебачення. На переформатування чекає чоловічий канал «Куй-ТБ».
В інформаційному та публіцистичному мовленні СТБ ситуація була не настільки блискучою: фільм «2004» із осмисленням подій, що передували Помаранчевій революції, прикро здивував багатьох шанувальників таланту його автора Олексія Мустафіна, а проект «За Вікнами» - піонер серед розслідувальних програм останніх років - був закритий через брак тем. Закрито також ранкові «Вікна-новини». До того ж, підлеглі звинуватили Олексія Мустафіна в цензурі, а з початком виборчої кампанії у чистих доти «Вікнах» з'явились матеріали, які справляють враження замовних. Незаконна практика демонстрації рекламних сюжетів після випуску новин, але без заставки «реклама» зберігається на всіх каналах StarLightMedia. На жаль, навіть визначні успіхи на телевиробничому фронті не змушують керівництво холдингу змінити ставлення до чистоти ефіру на більш цивілізоване.
Гроші не вирішують усього
Сильний кінопоказ, російські серіали, дорогі російські ж естрадні проекти та п'ятничне ток-шоу «Шустер live» дозволили ТРК «Україна», на якій триває бурхливий процес «остоличнення», закріпитись у другому ешелоні на досить високих позиціях. Економічне диво «України», засноване на щедрих інвестиціях наприкінці 2008 року, стабілізувалось - нових рецептів для підвищення показників знайдено не було. Після того, як услід за своїми знятими з ефіру проектами канал залишила Алла Липовецька, керівництво «України» не припинило покладати сподівань на дорогі розважальні шоу власного виробництва. Не можна сказати, що зовсім дарма, хоча й високих рейтингів «Україні» «Народна зірка» виробництва ISTIL Studios не принесла, а гумористичне «Насправді шоу» було невдовзі після старту зняте з ефіру. Загалом для масштабних розважальних проектів ТРК «Україна» характерна хронічна неспроможність стати подією для аудиторії, хоч якими б добрими були їхні показники. Що, втім, не заважає «Україні» домовлятися з ISTIL про «Народну зірку-2».
Натомість у політичному мовленні каналу справи йдуть краще. «Україна» зберегла контракт із Савіком Шустером, який після «розлучення» з Мохаммадом Захуром створив власну студію, і п'ятнична програма йшла в цілому непогано - спершу через затримку у виході «Свободи на Інтері», а потім - завдяки регулярним скандалам. Хоча, звісно, у співставленні з проектом Євгенія Кисельова перевага останнього над «Шустер live» очевидна. Щоденний формат, попри деякі інновації (ведучим понеділкового випуску став Мустафа Найєм, з'явилась рубрика «Хочу Євро» з Василісою Фроловою), залишається слабким місцем «України» й давно був би закритий, якби не за умовами договору це не передбачало втрати п'ятничного шоу. А тим часом саме щоденний формат «Шустер live» можна вважати головною «територією свободи» в ефірі «України» - там лунають несподівані, часом крамольні для каналу думки, дають слово експертам і журналістам, відбуваються серйозні дискусії. Слід віддати менеджерам і власникам ТРК «Україна» належне: вони демонструють неабияку терплячість до того, що відбувається в ефірі «Шустер live», а спроби втручання в редакційну політику «Савік Шустер студіос» донедавна були напрочуд м'якими.
Крім «Шустер live», в ефірі «України» з'явився й передвиборний політичний формат «Готовий відповідати» з Оксаною Зінов'євою. Програма виходить у запису - як стверджують її творці, за зразком аналогічного формату Бі-бі-сі. Це перший у новітній історії українського телебачення формат, де політики відповідають на запитання пересічних людей, підібраних, за перевіреною інформацією, прозоро й чесно. Поки що несхоже, що цей формат буде якимось чином використаний для передвиборного маніпулювання громадською думкою, та й показники його далеко не блискучі - наприклад, програма з Юлією Тимошенко мала частку лише 6,8%.
Сильною стороною програмування «України» залишаються ексклюзивні футбольні трансляції, проте водночас, використовуючи їх на каналі-флагмані, група втрачає шанси для розвитку свого нішевого каналу «Футбол». Запуск інформаційного каналу ТРК «Новини», редакція якого вже давно сформована, знов відкладено на невизначений час, натомість на донецькій базі «України» запрацював регіональний канал «Донбас» із власними новинами та політичним ток-шоу. Поки що складно прогнозувати, чи вдасться «Україні» успішно розвести материнський канал із регіональним у Донецьку та області.
Телебачення сюрпризів
Усе ще маючи мізерні, як на всеукраїнську ефірну мережу з найбільшим покриттям, показники аудиторії, Перший національний телеканал у 2009-му зарекомендував себе як територія сміливих експериментів, значна частина яких не вписується в логіку вітчизняного «телебачення нуворишів». Частка слабкого, потворного й нежиттєздатного потомства у «мічуриних» з Мельникова, 42 залишається стабільно великою: «Золота булава», «Спокуса владою», «Батьки і діти», «3108» тощо. Не знайшлося грошей на продовження соціально-публіцистичного циклу Наталії Фіцич «Відкрита зона», а восени через політичні ток-шоу призупинили випуск «Культурного фронту» та «Книги.ua» - хоч і не ідеальних, але корисних програм із такої дефіцитної на нашому телебаченні тематики.
Та все ж серед порівняно вдалих проектів, - а це, на скромну думку вашого автора, «Weekend на колесах», «Будемо жити», ранкові програми «Легко бути жінкою» та «Ранок із Першим», а особливо передвиборне політичне ток-шоу Вахтанга Кіпіані «Українська рулетка», - можна знайти зразки потрібного суспільству, корисного, несподіваного й непересічного телебачення. Невпинні, хоч і не завжди вдалі, творчі пошуки свідчать про наявність у менеджменту якщо не вміння і спроможності, то бажання робити повноцінний телепродукт. Новини Першого, попри низку очевидних недоліків, залишаються, згідно з моніторингом «Телекритики», серед найчистіших навіть у розпал виборчої кампанії. Хоча, на жаль, замовних матеріалів на каналі більш ніж достатньо - вони зосереджені у програмах виробництва ESGroup. Національній телекомпанії вдалося зберегти обличчя у ситуації навколо «Євробачення», хоча національний відбір та підготовка до участі в конкурсі супроводжувались численними скандалами, а також пристойно провести «Дитяче Євробачення». Словом, зважаючи на те, що 2009-й для НТКУ розпочався з переведення на голодний пайок та скорочення, його завершення можна вважати в цілому успішним.
Маневри у замкненому просторі
Цього року звична вже для 5-го каналу стагнація була дещо прикрашена стартом ток-шоу «Я так думаю з Анною Безулик» - повноцінної політичної програми виробництва «Української медійної групи», - а також ранкового блоку «Ранок на П'ятому». Програма Анни Безулик стала справжньою альтернативою іншим ток-шоу завдяки нестандартному формату - до дискусії активно залучені журналісти та експерти, а словесний потік політиків суворо регламентується. В ефірі каналу стартували й інші проекти: «Вікно в Європу» з Ігорем Слісаренком, «Фактор безпеки», дещо видозмінений «Майдан» із Павлом Кужеєвим тощо. А з наближенням виборів канал із притаманною йому легкістю переформатував свій прайм у перманентний телемарафон, розширивши програму «Час» та запровадивши рубрику «Агітацію заборонено». На жаль, на підсумковій програмі «Час. Підсумки» позначилась втрата талановитого тандему Юлії Жмакіної та Лідії Таран, які пішли на «1+1»: із новою ведучою Тетяною Даниленко програма втратила оригінальний іронічний колорит. Залишаючись, утім, доволі якісною. Як і новини 5-го загалом - за моніторингом «Телекритики», в них майже не трапляється матеріалів, схожих на джинсу.
Найменшим - найважче
Про те, що маленьким каналам буде тяжко у кризу, мудрі експерти попереджали відразу. Непрофільні власники не були готові до того, щоб, попри вирішення проблем у своєму основному бізнесі, виручати свої неприбуткові медіаактиви. Рекламні бюджети зосередились у першій п'ятірці, максимум - десятці, тож нішевикам, а також тим, чий бізнес ще не встиг розвинутись або з тих чи інших причин занепав, довелось крутитись, жити на дотації, заробляти нестандартними, на жаль, не завжди чесними шляхами. Показовим був приклад каналу UBC: зрозуміла перспективна ніша, багато власного виробництва, непоганий продукт - але безглузда вимога власників «заробляти гроші» ввергла канал у безгрошів'я та джинсову «проституцію». Лише під кінець року канал перестало лихоманити, почали запускатись нові проекти, з'явилась надія на позитивні зміни.
Героєм серед малих каналів можна сміливо вважати ТВі - молодий канал швидко нарощує аудиторію, розбудовує кабельне покриття, входить в ефірні мережі на засадах партнерства й не зупиняється у виробництві якісного контенту. З одного боку, певним поштовхом для розвитку, з іншого - дамокловим мечем над головою каналу став конфлікт між акціонерами. Хоча саме нетиповий для України склад та політична позиція акціонерів стали запорукою виникнення на ТВі небаченої на українському телебаченні якісної політичної аналітики - програми «Евгений Киселёв. Наверху». На жаль, проект тривав лише 9 місяців і припинився після звільнення Кисельова з ТВі через ті ж самі непорозуміння з інвесторами. Натомість в ефірі каналу з'явилась нова програма в жанрі hard talk - «Чорне та біле» з Мустафою Найємом виробництва «Савік Шустер студії». Свого поки що нечисленного, але вірного глядача знайшла «Правда Романа Скрипіна/Віталія Портникова» - щоденна розмовна політична програма. Тим часом основою неполітичного ефіру каналу залишається радянське кіно. Зважаючи на тенденції в розвитку конфлікту між Гусинським і Кагаловським, важко прогнозувати, що зміниться у мовленні цього найдинамічнішого з молодих каналів - вже не можна виключати й того, що він справді розділиться надвоє...
Натомість лузер року - ТОНІС, на якому повною мірою позначились фінансові негаразди його засновника, бізнесмена та власника Партії зелених Володимира Костеріна. На відміну від компанії «Медіадім», яку закрили й розігнали, так і не віддавши боргів співробітникам, ТОНІС залишився в ефірі, скоротивши все, що можливо, у штаті й виробництві. За непідтвердженою, але вірогідною інформацією, канал був виставлений на продаж і чи то проданий, чи то зданий в оренду - в усякому разі, у квітні ТОНІС очолив продюсер Юрій Нікітін, з'явились гроші для виплати зарплати нечисленним співробітникам, а невдовзі в ефірі почали з'являтись розважальні програми: «БананаNews», «ЗвЄздоскоп», «Твій хіт», програма про кіно з Дашею Астаф'євою і про моду - з Шаповаловою. Знайшлися кошти на відновлення й навіть часткове оновлення новин «24 години». Та й у новому форматі ТОНІС, що має грандіозну перевагу над конкурентами у вигляді ефірної мережі, не живе, а животіє - його частка впала нижче за 0,7%...
Чимало подій сталося на телеканалі «Сіті», який на початку року розпочав самостійне плавання у складі холдингу «Главред-медіа», відокремившись від компанії «Гравіс» і холдингу СМЕ. В ефірі запустились повноцінні новини «День-Сіті» під керівництвом Людмили Король, повернулась програма «Путівник», з'явились нові проекти - «Фото-Life», «Битва анекдотів», «Прес-сіті», «Сіті.Web», «Моя нова адреса», «Сіті-бізнес», «Культ-сіті», «Ресторанний гід», «Історії міста», «Сіті-Андеграунд», «Гордість-Сіті», аналітична програма «P.S. День-Сіті» з Володимиром Фесенком (віднедавна його змінив Сергій Дойко), підсумкова програма «7 днів - Сіті», світська - «Ангели і демони». Мало який канал навіть із числа великих і багатих спроможний показати таку швидкість запуску та свободу творчої ініціативи. Щоправда, далеко не завжди програми виходять якісними, та й показники єдиного комерційного столичного каналу поки що не надто задовільні. Утім, генеральний директор «Сіті» Віталій Докаленко впевнений, що проблема - у технологіях та якості вимірювань. З погляду конкуренції ситуація для «Сіті» зараз вельми сприятлива - на тлі його бурхливого розвитку головний конкурент, ТРК «Київ», на період кризи впав у майже цілковитий анабіоз, як і весь «Київський медіахолдинг».
Mirabile futurum
Не так важливо, коли буде офіційно оголошено про вихід із кризи - ринок уже мислить іншими категоріями. Рекламні гроші поступово прибувають, однак зміни у правилах гри та розстановці сил на ринку не дозволяють упевнено говорити про те, наскільки більше грошей потрапить у 2010-му на телебачення, як вони розподіляться між гравцями ринку, і яку частину з них ринок зможе витратити на розвиток, а не проїдання. Хоча, звісно, телевізійний ринок не існує окремо від усієї економіки - якщо після виборів у черговий раз завалиться або навпаки - виросте гривня, це не може не відбитись на добробуті телебачення. Та в усякому разі вже озвучені плани частини мовників на другу половину сезону дозволяють з упевненістю сказати, що чинник кризи впливатиме на телебачення значно меншою мірою, ніж у 2009-му.
Натомість вибори вийдуть на перший план. Нагадаю, їх попереду аж троє - президентські у січні-лютому 2010-го, місцеві у травні 2010-го й парламентські в березні 2011-го. На місцевих та парламентських виборах сторона, яка виграє президентські, намагатиметься закріпити свою перемогу, а та, що програє, матиме останній шанс узяти реванш. Це означає, що ще майже півтора року, якщо не більше, медіаринок існуватиме передусім як елемент передвиборної інфраструктури, і його головною функцією буде задоволення потреб не аудиторії, а політиків. При цьому дуже малоймовірно, що зароблені телебаченням передвиборні гроші підуть йому на користь. Політичне мовлення буде ще більш контрольованим, новини - ще сильніше забрудненими замовними матеріалами. До того ж, першочергова важливість усього, що пов'язано з виборами, для багатьох політично заангажованих телевласників може зумовити непропорційний розподіл інвестицій - ті канали, які приносять менше користі під час кампанії, виявляться обділеними.
Завдяки кризі як головні, так і малі канали мимоволі зосередились на власному виробництві, позаяк купівля якісного продукту стала їм просто не по кишені. Така політика дала позитивний результат і, найімовірніше, збережеться у вигляді тенденції на наступний рік. Вихід із кризи означатиме й розморожування та відновлення численних телевиробничих проектів, що зупинились наприкінці 2008 року. Принаймні, тієї частини, яка виявиться актуальною в новітньому контексті. Подібні розпочаті або заплановані, але відкладені проекти є в більшості великих каналів. Перший врожай можна буде збирати вже навесні, а другий, багатший - із початком сезону 2010/2011. Зважаючи на те, що найуспішніші розважальні стартапи минулих років були створені за міжнародними форматами, а гроші на придбання ліцензій у каналів напевно будуть, на наступних телеринках українські телеменеджери надолужать згаяне в 2009-му, коли купувалося мало. Успіх західних форматів і серіалів повертає українському телебізнесу віру в те, що вітчизняний глядач спроможний сприйняти й полюбити продукт, не вироблений у Росії та не пропущений крізь тамтешній ринок (із обов'язковою інфільтрацією в Україну через російські канали). Тож, імовірно, дедалі більше продукту приходитиме на наше телебачення безпосередньо з Заходу, й ще більше форматів адаптуватиметься. Разом із цим продуктом бодай до частини наших каналів нарешті докотиться світова практика, вже випробувана в цьому сезоні в Росії - вертикальне програмування.
Не слід забувати й про ще один аспект - регуляторну політику держави. У питаннях частки державної мови та національного продукту вона вже м'якшає, а за обох найімовірніших векторів зміни політичної ситуації обіцяє стати ще м'якшою. Чи буде змінено закон, чи на його невиконання дивитимуться крізь пальці, але майже напевно у мовників з'явиться більше можливостей показувати продукт зарубіжного виробництва або не державною - самі розумієте, якою, - мовою. Для когось це буде нагода забити свій ефір дешевим російським або озвученим у Росії продуктом, а хтось, можливо, справді надумає виробляти контент для національних меншин - усяке може бути.
І насамкінець - головний висновок, який ваш автор зробив для себе з подій 2009 року. Проблем в українського телевізійного, як і медійного загалом, ринку чимало: інерційність, вторинність, геополітична зумовленість, технологічна відсталість, перенасиченість, непрофесійність, захланність та гонитва за «довгим доларом», нерозуміння функцій ЗМІ і власної місії і багато інших. Але головна фундаментальна проблема, до якої сходяться всі інші, пов'язана з ментальністю медіавласників. Чим скоріше на цьому ринку з'являться - виростуть чи прийдуть з-за кордону - профільні інвестори, які розумітимуть і відчуватимуть медіа, не прагнутимуть повсякчас використовувати їх у неприродний спосіб і будуть свідомі того, що вкладені в професійні медіаресурси кошти повертаються не лише дивідендами, а благом усього суспільства, тим скоріше ми отримаємо телебачення, за яке не буде соромно.
Источник: Телекритика
|
