Телесезон 2009/2010. Підсумки. Частина 4. Відповідають Віктор Понеділко, Ігор Лосєв, Сергій Дацюк, Олексій Кужельний, Лаврентій Малазонія, Олександр Соловйов, Андрій Колесник
Уже кілька років поспіль «Телекритика» двічі на рік - наприкінці календарного року і телевізійного сезону (а він умовно триває з вересня по червень) - звертається до експертів із проханням підбити підсумки року. Ось підсумки телесезону 2008/2009 (1, 2), а ось підсумки телесезону 2007/2008, ось підсумки 2007-го року, а ось (1, 2, 3) - 2006-го.
Підсумки 2009 року вже підбили топ-менеджери українських телеканалів та радійники.
В експертному опитуванні ТК уже взяли участь Юрій Стець, Олена Бондаренко, Григорій Тичина, Оксана Панасівська, Ігор Куляс, Леся Сакада, Лідія Таран (частина 1); Олена Кондратюк, Наталя Катеринчук, Лариса Мудрак, Анатолій Єрема, Марина Сорока, Катерина М'ясникова, Олег Вергеліс (частина 2) та Оксана Соколова, Андрій Чернюк, Вікторія Шведова, Юрій Громницький, Олександр Пасховер, Діана Дуцик, Юрій Рибачук, Аксінья Куріна (частина 3).
Нині пропонуємо вашій увазі четверту частину експертного опитування, у якій на запитання ТК відповідають Віктор Понеділко, Ігор Лосєв, Сергій Дацюк, Олексій Кужельний, Лаврентій Малазонія, Олександр Соловйов, Андрій Колесник.
Телевізійний рік проводжають досить песимістично - прогнози експертів на майбутнє здебільшого вкладаються у фразу «від телебачення нічого не очікую». Найяскравішим враженням минулого року для багатьох стали проекти «Україна має талант» та «Фабрика зірок». З негативних трендів експерти відзначали подальше пожовтіння телебачення, або, як влучно сказав один із експертів, «інтелектуальний мінімалізм».
Нагадаємо, всім експертам ми ставили такі запитання:
1. Яке ваше найяскравіше телевраження року (як позитивне, так і негативне)?
2. Яка головна тенденція року, що минає: в політичному та розважальному мовленні?
3. Ваш прогноз на наступний рік: що буде в телеконтенті та на телеринку активно розвиватися, а що поступово піде в минуле?
Віктор Понеділко, член Національної ради з питань телебачення і радіомовлення:
1. Найяскравіше враження - телебачення все більше й більше стає індустрією з усіма наслідками. Технократія наступає. Прояви бачимо кругом: дедалі більше передач спрямовано суто на отримання надприбутку. Тобто програми стають антуражем до телереклами. Вбачаю в цьому принциповий негатив. З іншого боку, позитив у тому, що тепер я не стрибаю з каналу на канал - я втупився в один і знаю, що в цей час на всіх інших - майже те саме.
2. Політичного мовлення немає - є політичне шоу на телебаченні. А в розважальному мовленні, на жаль, відбувається уніфікація. Якби ми мали можливість відфільтрувати й поставити одним рядочком усіх, навряд чи побачили б таке явище, яке називається «школа каналу».
3. Тигрюля поїсть усіх слабеньких, а всі потужні залишаться (сміється). Рік Тигра, куди дінешся? Я дуже не хочу переділу того, що вже є, тому і згадав про всяк випадок тигрюлю. Сподіваюся на те, що реклами трохи побільшає, вона стане дорожчою. І мовники зможуть отримувати прибутки, не забуваючи про духовність і художню цінність.
Сергій Дацюк, філософ, консультант, корпорація стратегічного консалтингу «Гардарика»:
1. Телесеріал «Доктор Хаус» на СТБ. Одна з небагатьох спроб інтелектуального серіалу на телебаченні, такого, що поза мейнстрімом. «ПрожекторПерісХілтон» - хороша спроба в Росії гумористичної сатири. Але українських хоча б клонів такої телепередачі поки що немає.
2. Телевізійні ток-шоу можна взагалі не дивитися, вони несуть нульову інформацію. Все більша інтервенція російських телеведучих в українське телебачення. Теленовини на універсальних каналах застигли без розвитку і стали неінформативні, якщо читати новини цілий день в інтернеті. Виробники телебачення не розуміють своєї конкуренції з інтернетом. Доводиться дивитися спеціальні новинні телеканали.
3. Розвиток буде, але не в наступному році. А з побажань: дуже хочеться, щоб у минуле пішли політичні ток-шоу, але такого щастя, гадаю, за рік не дочекатися.
Ігор Лосєв, доцент, кандидат філософських наук, оглядач газети «День», перший лауреат премії імені Джеймса Мейса:
1. Найяскравішого враження року немає - якщо говорити про телебачення, бо нічого яскравого у ньому, відверто, я не побачив. Немає яскравого - немає і найяскравішого.
2. Тенденція - подальша дискредитація ідей свободи демократії з боку нашої так званої незалежної журналістики. Всі ці «Свободи слова» та інші ток-шоу такого типу фактично не розв'язують проблем, не розповідають народові, де шукати цього розв'язання, а створюють таку атмосферу, такий ефект, що у людей виникають настрої на кшталт «Чума на оба ваши дома» і загальну відразу до всіх українських політиків, і навіть до української держави як такої, що є неприпустимим у цивілізованому суспільстві.
І оці варяги на кшталт Шустера і Кисельова, які значною мірою своєю журналістською діяльністю сприяли тому, що російська демократія, як кажуть, «приказала долго жить», і замість поганих Гайдарів, Явлінських, Нємцових, Хакамад і так далі прийшов «хороший Путін», поховавши російську демократію і свободу, приїхали до нас робити те саме.
Вільна журналістика має бути ще й відповідальною. А свобода без відповідальності - це сваволя. І вільна, але безвідповідальна журналістика стає дуже небезпечним чинником руйнації суспільства і держави. У нашому політичному мовленні це відчувається дуже добре. А що стосується розважальної журналістики, вона, на превеликий жаль, сприяє дебілізації нашого населення. Ще давні греки казали, що мистецтво повинно, розважаючи, повчати. Наші розважальні програми нічого не навчають, а лише сприяють дебілізації, бездумності, примітивності і навіть, дозволю собі таке слово вжити, жлобству.
3. Враховуючи специфіку нашої держави, все залежатиме від того, хто стане президентом. От якщо стане президентом одна людина, буде така собі ментівська романтика на кшталт «Владімірскій централ» і таке інше, процвітатимуть усілякі детективи, стрілянини тощо. Якщо ж президентом стане представник інших сил, то ситуація... знаєте, буде приблизно така ж сама. Все-таки у нашому суспільстві багато залежить від позиції держави. А позиція держави, напевно, не зміниться. Тому що люди, які нею керують, страшенно далекі від розуміння того, що таке інформаційне життя суспільства, що таке телевізія і як воно все впливає на свідомість їхніх виборців. Тож, я гадаю, за найближчий рік не зміниться ні-чо-го.
Олексій Кужельний, режисер, театр «Сузір'я»:
1. Міграція телеведучих по каналах, практика одноразового використання їхніх облич, відсутність згуртованості, солідарності, етики в цеху телевізійників, безладні взаємини і небезпечні юридичні стосунки наймачів і найманців ідуть, хоч як це дивно, на користь, оскільки розпочинають етап народження, уточнення, конкретизації різних амплуа телеведучих, підсумовуючи епоху телеоблич.
Найкращий серіал - «Свати». Так багато серій і жодного вбивства.
2. Політичні шоу перетворилися на рекламні агенції політиків, а їхні ведучі - на піар-менеджерів соціологів.
Розважальні програми потроху позбуваються натужності відповідати умовам мережевого продукту і дедалі сміливіше виявляють свої творчі особливості. Так скоро і власний вітчизняний продукт з'являтиметься густіше, а там і до експорту недалеко.
3. Безкінечну епоху постмодернізму в час нанотехнологій добиває наноарт, або нанізм. На TV його ознаки проявляються найяскравіше. Хтось цей процес усвідомлює, хтось не помічає, Перший національний мужньо протистоїть.
Лаврентій Малазонія, телепродюсер:
1. Позитивное - это «Україна має талант!». Дело в том, что, отворачиваясь от проблем, ты рискуешь получить их в спину. На СТБ от проблем не отвернулись, общих, между прочим, для всех, и - оказались в позитиве.
Особого негатива нет, если не учитывать сползание вниз «1+1». В жизни «Плюсов» были, конечно, черные и белые полосы, но такой белой и двойной белой еще не было.
Интеллектуальный минимализм в телевидении, приаттаченный к сериалам, - это распространенный тренд, но, как сказал Иван Ургант: «Не пойман - не Борман!».
2. Рожденные телевизором политики и профессиональные любители родины. Они уверенно обустроили телепространство под себя, тем самым водрузив прочную медийную ширму между властью и страной.
Такое происходит почти везде, только кое-где, местами, умники строят прозрачные ширмы, не совсем, конечно, но прозрачнее. А посему живут дольше и качественнее. У нас же популярен девиз - «Сегодня копаем от забора и до ужина - с лопатами я договорился!». Кто «лопаты» понятно, да?
В развлекаловке, конечно, - «Наша Раша». И это замечательно. Что-то ближе к нашему телу было бы менее замечательно. Вот на НТВ появилось новое юмористическое шоу - «Чета Пиночетов». Может, у нас на «Чету Чавесов» замахнутся.
3. Как борьбу с потеплением климата в Копенгагене решено было заморозить, так и с телевидением. И не только у нас. Все будет на том же уровне - телевидение останется приаттаченным к сериалам.
Вертикальное программирование, о котором многие мечтают, - интересная, но рискованная штука с учетом наших нюансов. Не стоит сегодня таскать из карманов Харона монеты - могут вам их на глаза положить.
Все эти разговоры о сетке вещания, структуре сетки вещания, маркетинговом подходе, целевой аудитории, драмеди, ситкомах, документалках, нишевании... Все зашито в цифры вместо легенды. А нет легенды - нет нового. Ничего страшного - значит, не время.
Ну, может быть, разукрасят еще какие-нибудь старые фильмы и попляшут вокруг пару недель. Чтобы что-то ушло в прошлое, надо появиться новому. Родиться оное же может, возможно, в интернете, и при счастливом стечении обстоятельств расти на ТВ или параллельно с ним.
Олександр Соловйов, куратор сучасного мистецтва, Pinchukfund:
1. Обязательная оговорка - это ответы обывателя. Уже давно ТВ-монитор для меня - не объект «телеискусства» (даже с пометкой «массовая культура»), а просто транслятор выборочно интересующей меня информации, как-то: новости, спорт, путешествия, ну и музычку посмотреть или посмеяться... Я, конечно, не Беляков из Таганрога - венец и жертва интерактивного телевидения из «Нашей Рашы», но и не Петровская из «Известий» - это ж сколько времени нужно угрохать, чтобы разразиться двумя колонками дидактического телеанализа! Мои ответы предельно краткие, субъективные и, повторюсь, дилетантские.
Мне понравились: несколько действительно смешных пародий из «Большой разницы» и некоторые действительно удачные выпуски «ПрожекторПерисХилтон», когда ведущим удавалось настроиться на подлинную юмористическую волну и быть, что называется, в импровизационном ударе.
2. Главная тенденция скорее негативная - как в политическом, так и развлекательном сегменте - все эти клонированные «Свободы слова» превратились в сплошную жвачку, а бесчисленные «народные» песни и танцы со «звездами», всякие там «ледниковые периоды», «минуты славы», поиски талантов-фриков (о, Боже!) и прочая сублимированная тотальная самодеятельность стали расхожи и скучны. Разве что не хватает «Танцев с волками» (был такой фильм).
3. Наверное, продолжится курс на внедрение «интеллектуальных» сериалов, станет меньше именно «украинской» политики, с ее местечковыми разборками и всем надоевшими «героями» какого-то нескончаемого «мыльного сериала». Хотелось бы, чтобы ушли в прошлое «реклама для дебилов» и клановая «олигархическая» ангажированность каналов - основных участников пресловутого украинского телерынка.
Андрій Колесник, директор компанії Cortex:
1. Наш народ «хавает» все. Повторные показы сериалов и фильмов (по 2-5 раз в течение года) не привели к падению рейтингов телеканалов и общего телесмотрения в Украине. Насколько хватит такой зрительской непритязательности? Думаю, еще на пару лет.
Неплохо выглядели сериалы западного производства в слотах 22:30 - 23:00. Но часть людей с них «спрыгивает», потому что уже скачали новые серии из интернета.
2. В политических проектах не было ничего нового и интересного. Все программы рассчитаны на среднеразвитого индивидуума. Человеку с мозгами ничего не предлагают. Люди, которые делают эти программы, не особо заботятся о зрителе. Им бы выполнить наказ партии и выдать что-то «желтенькое».
Развлекательное вещание осталось на уровне 2008 года. Неплохо, но нового нет ничего. И в основном эти проекты также рассчитаны на среднеразвитого индивидуума.
3. Развлекательных проектов появится еще больше, однако многие из них провалятся. Стабильные рейтинги будут давать художественные и телевизионные фильмы и сериалы.
Источник: Телекритика
|
