Виходець з «Інтера» Єгор Бенкендорф, нині гендиректор НТКУ, повністю оновленим Перший Національний обіцяє показати наприкінці серпня. Проте вже зараз державний канал чітко окреслив лінію партії , зрозуміло - «Регіонів», та її керманича, що зайняв президентське крісло, - Віктора Януковича. На «першій» кнопці, яка фінансується з держбюджету, тобто з податків кожного з українців, чітко простежується проросійська позиція, якою ще донедавна вирізнявся лише «Інтер».
«Ми йдемо правильним шляхом»?
Хто б не займав керівні посади у країні - державний канал тією чи іншою мірою був виразником політики чинної влади. Упродовж п'ятирічки Ющенка вже всі звикли, що Перший Національний - це україномовний телеосередок, що, як правило, не балує глядачів якісною продукцією, проте показує, а отже, і пропагує здорову національну ідею.
Змінилася влада - і маємо відверто проросійське наповнення на українському державному каналі. Яскравий приклад цього - випуск вечірніх новин 27 квітня після ратифікації Верховною Радою договору з Росією про продовження терміну базування у Криму Чорноморського флоту. Ведуча жодним словом не обмовилася про те, що відкривали засідання, маючи зареєстрованих у залі лише 211 народних депутатів. Не прозвучала в ефірі Першого Національного й інформація про те, що голосували картками депутатів, яких не було у залі, декого - навіть в Україні. Натомість: «236 депутатів проголосували «за». Протестуючу опозицію показали: Андрій Шкіль говорив про те, що у сесійній залі продемонстрували, як можна ставити Україну на коліна. Проте акцент на іншому: слова Прем'єр-міністра Миколи Азарова про надзвичайну важливість ратифікації та абсолютний провал за минулих п'ять років у всіх сферах. Далі не менш важливий посил глядачам: Юлія Тимошенко закликає до об'єднання опозиції, а Віктор Ющенко відмовляється. Тобто, люди добрі, не сподівайтеся, що буде єдиний фронт протидії антиукраїнським рішенням (якщо глядачі дивляться тільки Перший Національний, вони не знають, що вони взагалі протизаконні). Насамкінець: правоохоронці насилу впоралися з мітингувальниками під стінами Верховної Ради. І як резюме - слова Віктора Януковича зі Страсбурга про те, що нічого особливого в Україні не сталося, що працює прагматична коаліція, і що рухатимуться усі шляхом реформ.
Чия точка зору?
«Біло-блакитний політичний курс вітчизняного державного каналу, відколи не зовсім законно керманичем тут став Єгор Бенкендорф, - не лише у новинах, у яких після зміни влади відразу скасували переклади російськомовних синхронів, бо «інтонації можуть значити більше, ніж слова». В ефірі з'явився, наприклад, російськомовний Дмитро Гордон. І хто, ви думаєте, серед пріоритетних його гостей?! Ну звичайно, Віктор Черномирдін.
Цікаві метаморфози відбуваються з політичним ток-шоу «Точка зору» Юрія Громницького, що став прес-секретарем віце-прем'єра Бориса Колесникова. Щоденні прямі ефіри, які зараз мають назву «Про головне», почергово, по тижню, ведуть Олесь Терещенко й Іванна Найда. Якщо колишнє обличчя «плюсів» Олеся Терещенка не заганятимуть в ідеологічно-«правильні» рамки (що мало ймовірно), його розмова з двома політиками чи посадовцями та експертом змогла б конкурувати з «Правдами Віталія Портникова/Романа Скрипіна» на TVi, щоденними випусками Шустера на ТРК «Україна». Але повернімося до нинішньої «Точки зору». Віднедавна це недільна програма Юрія Громницького. Відпочатку було заявлено, що це політичне ток-шоу, якому змінили періодичність і день виходу у зв'язку з новою зайнятістю ведучого, виходитиме у прямому ефірі. Минулої неділі вийшла програма у запису. Хоча до останнього готувався і прямий ефір, на який прибула Ганна Герман та Олег Ляшко, замість запрошеної Юлії Тимошенко, яка мотивувала свою відмову нерівністю статусу зі своєю візаві. Якщо хтось скаже, що у процесі підбору опонентів - ніякої політики, - помиляєтесь. Та це вже похідна суті нинішньої «Точки зору». Головне питання - як ведучим політичної програми може бути прес-секретар віце-прем'єра, який чітко показує свою партійну приналежність? Ведучий телевізійного ток-шоу - формально це творча робота, якою може займатися держслужбовець. У тій же Росії міністр культури Швидкой вів музичну програму. Проте наспівування ретропісень - це не півгодинні розмови про політику сьогоднішнього дня, якщо ти речник нехай і високопоставленого держслужбовця, але представника та ще й ідеолога Партії регіонів.
Источник: Україна молода
|
