З нагоди 60-річчя українського телебачення: як зароджувалася і розвивалася телеіндустрія в різні роки, але протягом одного місяця
З нагоди 60-річчя українського телебачення, що святкувалося в листопаді 2011 року, «Телекритика» продовжує публікацію циклу матеріалів, присвячених історії українського та світового телебачення. В ньому подано відомості про факти і події, пов'язані зі становленням і розвитком телеіндустрії в різні роки, але протягом одного місяця. Читач не лише ознайомиться зі щомісячною хронікою українського ТБ, а й дізнається про передумови і світовий контекст, у якому формувався вітчизняний телепростір.
Ці матеріали було опубліковано в журналі «Телекритика» протягом 2008 року й нині вперше представлено аудиторії інтернет-проекту «Телекритика». Автор циклу - відомий дослідник історії вітчизняного і світового телебачення Іван Мащенко, заслужений працівник культури України, академік Української та Європейської телевізійних академій, автор понад двох десятків «телевізійних книг» (у тому числі «Телебачення України» у 2-х томах та двотомної «Енциклопедії електронних мас-медіа»).
(Читайте попередні матеріали циклу: Історія телебачення в січні, Історія телебачення в лютому, Історія телебачення в березні, Історія телебачення у квітні, Історія телебачення у травні, Історія телебачення в червні, Історія телебачення в липні, Історія телебачення в серпні)
1922. У своїй п'єсі «Назад до Манусаїла» англійський драматург Бернард Шоу детально описав прилад телебачення. Це перший драматургічний твір, присвячений новій екранній музі, паростки якої тоді лише прокльовувалися в лабораторіях експериментаторів світу.
1937, 16 вересня. Вийшла в ефір перша у Радянському Союзі програма ТБ в електронному стандарті, яку здійснив у експериментальному режимі Ленінградський телецентр. А рівно через рік там почалося й регулярне мовлення. Пробна студійна передача Московського телецентру від 9 березня 1938 року стала другою в СРСР. Відкритий того ж року в Києві телецентр базувався на застарілій апаратурі, хай і суттєво удосконаленій, так званого механічного телебачення.
1950. Під керівництвом професора Павла Шмакова у Ленінграді було розроблено й випробувано в експериментальному режимі вітчизняну установку стереоскопічного (об'ємного) телебачення.
1957. У кінотеатрах США проведено експеримент із «25-м кадром»: у стрічку кінофільму після кожних «нормальних» 24 кадрів сюжету вставлявся додатковий кадрик реклами «Пийте кока-колу» та «Їжте попкорн». Після сеансу продаж цих товарів значно зріс. Відтоді вже півстоліття триває дискусія щодо ефективності «25-го кадру», можливості застосування його (зокрема, через телебачення) для впливу на маси, їхнє зомбування.
1960, 26 вересня. Телеканали США показали «великі дебати» між кандидатами у президенти Америки - Річардом Ніксоном і Джоном Кеннеді. На виборах, які відбулися у листопаді, переміг Кеннеді.
1960, 27 вересня. У Москві почалося будівництво Останкінської телевежі, що тривало понад сім років.
1961, 11 вересня. Американські телестанції, розташовані на Середньому Заході США, почали використовувати спеціально обладнаний літак як повітряну телестудію для трансляції уроків на екрани телевізорів, установлених у школах. Ідея таких програм із борту літака була запропонована інженером фірми Westinghouse Electric Чарльзом Облом іще 1944 року.
1963. Відбулася прем'єра телевізійного фільму автора - режисера Харківської студії телебачення Самарія Зелікіна «За законами нашого завтра», присвяченого молодому місту хіміків Сєвєродонецьку. То була новаторська екранна робота - фільм-суперечка, фільм-доказ. У фільмі замість менторського голосу диктора зазвучала репортерська пристрасть. Професійний журнал «Советское радиовещание и телевидение» вперше у практиці своєї роботи надрукував розшифровку ефірного тексту цього документального фільму.
1965, 1 вересня. Республіканське телебачення України розпочало навчальні передачі для студентів-заочників у формі лекцій викладачів провідних вищих навчальних закладів Києва. Якщо у 1965 році було передано 239,2 години телевізійних лекцій, то через п'ять років уже 1 060,5 години. Аналогічні телецикли передавали на свої регіони Харківська, Одеська, Дніпропетровська і Донецька обласні студії телебачення.
1965,1 вересня. На факультеті журналістики Київського державного університету імені Шевченка введено спеціалізацію «Телебачення і радіомовлення». Відбувся перший набір студентів за цим фахом.
1970. На міжнародному фестивалі у Монте-Карло художня стрічка «Сліпий дощ» (режисер Віктор Гресь, студія «Укртелефільм», 1968 р.) одержала Гран-прі «Золота німфа». Це перша найвища міжнародна нагорода українських майстрів «малого кіно».
1975, 1 вересня. На кінофакультеті Київського державного інституту театрального мистецтва імені Карпенка-Карого (нині Національний Київський інститут театру, кіно й телебачення імені Карпенка-Карого) започатковано творчі майстерні телережисера Володимира Чубасова та телеоператора Юрія Федорова для підготовки фахівців відповідних профілів.
1975, 4 вересня. На екранах телевізорів СРСР з'явилася передача «Що? Де? Коли?» (автор - режисер Володимир Ворошилов) - «інтелектуальна гра знавців», яка у дещо видозміненому вигляді існує на російському ТБ і донині. У 2008 році Національна телекомпанія України (НТКУ) придбала права на власне виробництво цієї програми.
1981. У США створено перший музичний телеканал MTV, що протягом наступного десятиліття набув поширення у багатьох країнах світу (нині і в Україні також).
1982, 8 вересня. Проведено перший телеміст «СРСР - США». Космічний телезв'язок поєднав 250 тисяч молодих американців - учасників музичного молодіжного фестивалю «Ми», які зібралися поблизу Лос-Анджелеса, та їхніх радянських ровесників, що перебували у концертній студії «Останкіно» (Москва). Ініціатором цього дійства з американської сторони став Стів Возняк (один із творців персонального комп'ютера). Виник не просто двосторонній зв'язок, а нова форма спілкування представників різних суспільно-політичних формацій, спосіб «народної дипломатії». Відтоді протягом десяти років космічні телемости стали візитівкою радянського ТБ. Свій вагомий внесок у «ТБ-мостобудування» зробили й українські телевізійники, підготувавши у 1984-1988 роках понад двадцять таких програм.
1983, 30 вересня. У США створено пульт дистанційного перемикання каналів на телевізорі, що дозволило «відірвати» глядачів від панелі телеприймача й суттєво урізноманітнити можливість вибору ним програм.
1983. Філіал американської телекомпанії ABC у Детройті запровадив оригінальну форму подачі новин - ньюзрум із показом на задньому плані роботи редакційного колективу. Періодично ведучий залишав своє робоче крісло і переходив до працівників у зал, де репортери представляли свої матеріали. Зараз чимало телекомпаній світу теж практикують ведення випусків новин у «режимі ньюзруму».
1988. У Києві відкрито першу в Україні публічну відеотеку, яка за оплату надавала для перегляду власникам побутових відеомагнітофонів касети із записами фільмів і популярних телепрограм.
1996, 11 вересня. Кабінет Міністрів Європи ухвалив Рекомендацію «Про гарантії незалежності громадського телерадіомовлення», в якій окреслено правові рамки функціонування організацій громадського (суспільного) телерадіомовлення. Особливо наголошувалося, що «програма діяльності громадських телерадіоорганізацій не повинна піддаватися будь-який формі цензури».
1996, 27 вересня. Британська телерадіокомпанія BBC першою в Європі розпочала передачі у цифровому форматі п'ятьма каналами внутрішнього мовлення. Так почалася чергова технічна революція у ТБ. Завершення переходу на «цифру» у європейському телеефірі планується до 2015 року.
2001, 11 вересня. «Чорний вівторок» Америки: терористи, що захопили авіалайнери разом із пасажирами, протаранили у Нью-Йорку висотні башти-близнюки Всесвітнього торговельного центру. Одну з атак терористів у режимі прямого ефіру на весь світ транслювали СNN та інші провідні американські телекомпанії, які оперативно розгорнули свої ПТС поблизу місця злочину.
Источник: telekritika.ua
|
