Вітчизняні телеканали зацікавилися пізнавальними проектами. Але кажуть, що поки не мають на них грошей
Телевізійники пророкують: щойно стихне бум реаліті й вокальних шоу, наступними пальму тренду переберуть на себе пізнавальні проекти - науково-популярні та історичні програми, які наразі найчастіше мають форму документального кіно. Перші ластівки - несміливі намагання каналів уже цього року внести корективи в документальний напрям виробництва.
Про новий підхід до пізнавальної документалістики заговорив «Інтер», продовжує розширювати цю лінійку й канал НТН, а «Мега» вже на повний голос просуває як світову брендову документалістику, так і пізнавальні продукти власного виробництва.
Про нову сітку й контент із весни цього року заявляє й ТВі. Нещодавно канал переоформив концепцію, в його ефірі з'явилося нове жанрове наповнення - культурно-мистецькі та науково-просвітницькі проекти. Програми про наукові досягнення, географію та видатних осіб плануються на Першому національному.
Науково-пізнавальні проекти - наступний етап розвитку українського телебачення, вважає головний редактор публіцистичних програм НТН Сергій Мамаєв. Частка талант-шоу і реаліті-шоу буде поступово зменшуватися, натомість глядачу захочеться пізнавати: «І не важливо, в якому жанрі це буде зніматися: документальний фільм, реаліті-шоу, історична реконструкція. І все більше глядач буде цікавитися власною історією. І цей запит поступово відчують усі: й кінокомпанії, й документалісти, й канали».
...Плани планами, але поки що вітчизняна пізнавальна документалістика - розкіш в українському ефірі. Найбільші продакшни не шкодують бюджетів - на спецефекти, 3D, графічну візуалізацію - однак майже весь їхній продукт прямує на експорт на російський або західний ринок. Як кажуть виробники, велика риба - лише для потужного гравця.
Ті ж пізнавальні проекти, які канали виробляють своїми силами, не завжди відповідають очікуванням глядача. І, не здобуваючи потрібних рейтингів, швидко зникають із сітки.
Телевізійники розуміють: розірвати замкнене коло з невідповідності бюджетів, рейтингів і глядацького інтересу може лише більш дружня до нашого «discovery» програмна політика та інтенсивніше промо.
Що маємо
Найбільш активною в пізнавальній документалістиці поки що лишається група «Інтер». Канал «Інтер» періодично пускає в ефір документалістику власного «07 продакшну» (цикл про відомих особистостей «Легенди», «Легендарні замки України», «У пошуках Ковчега»), серед останніх проектів сторонніх продакшнів - історична трилогія «Прокуратори України» Film.ua.
Майже всі ці проекти виходили в нічних слотах - від 23.00 до 7.00. Однак у прес-службі каналу зазначають, що така практика програмування лишилася в минулому, а з нового сезону «Інтер» планує змінити підхід до документалістики.
Розширюватиме на 2012-й пізнавально-документальну лінійку ще один канал групи - НТН. Як розповів «Телекритиці» Сергій Мамаєв, проекти буде присвячено історичній тематиці або розслідуванням: «На розгляді вже кілька цікавих ідей - документальні програми, докудрами "з життя" чи на історичну тематику». Зберігатиметься провідна для каналу кримінально-розслідувальна тематика.
Найпрудкішим у напрямі пізнавальності серед інтерівської сім'ї виявився канал «Мега», який ще навесні 2011-го змінив формат каналу на просвітницько-розважальний зі збільшенням обсягу науково-просвітницьких програм. Якщо на старті нової концепції «Мега» оперував здебільшого світовими гігантами пізнавального контенту, серед яких - «Руйнівники міфів» («MythBusters»), «Top Gear», проекти ВВС, «Шукачі», «Секретні історії», «Таємниці розвідки», «Смертельна зустріч» («Dangerous Encounters»), «Історія зброї» («Tales of The Gun») тощо, то вже з початку 2012-го канал паралельно форсує власне виробництво. У січні «Мега» запустив пізнавальний проект подорожей «Скарб.ua» про «загублені скарби України» та «Теорію змови».
Оновлення каналу «Мега» помітно й на його показниках, які потроху зростають з моменту переформатування у квітні 2011-го. За умови подальшого сталого росту, «Мега» засвідчить прецедент успішності «інтелектуального» продукту на нішевому каналі.
Неясною наразі лишається доля документального продукту на К1. Запущені навесні минулого року пізнавальні програми «Не може бути», «Галілео» (українська версія формату Galileo німецького телеканалу ProSieben) завершилися в липні та грудні 2011-го відповідно. Наразі в сітці тільки низка закупних продуктів.
Схожа картина і в СТБ, який, закривши «У пошуках істини» (формат запозичений із Searching For The Truth та російських «Искателей»), сьогодні в ефір видає тільки російську документалістику. Закриття «У пошуках істини» керівництво свого часу пояснило «вичерпаністю тем». Ведучий В'ячеслав Гармаш в інтерв'ю ТК зазначав, що історія на нашому телебаченні майже не представлена: «Якщо порівнювати з Заходом, то взагалі ніяк. Ідеально, щоб було більше форматів - і сенсаційних, і правильних».
Рекордсменом у кількості документального продукту є Перший національний. У 2011-му НТКУ зняла близько 50 документальних фільмів пізнавального спрямування - від історичних подій до подій новітньої історії, про культуру і суспільство («Чорнобиль. Політверсія», «Коростень. Бункер», проект про адронний колайдер, «Київська старовина. Світ мистецтва»), в тому числі і декілька проектів, присвячених 20-річчю незалежності України. За словами гендиректора НТКУ Єгора Бенкендорфа, низку постійних програм каналу цілеспрямовано створено як пізнавальні проекти («Як це?», «Аудієнція») і як пізнавально-культурні («Театральні сезони», «Книга.UA», «Запам'ятовуй», «Народна мудрість»).
«У цьому році ми знову будемо продовжувати власний документальний напрямок, - ділиться планами з ТК Єгор Бенкендорф, - Зокрема, будуть готуватися документальні стрічки про таких видатних особистостей, як Тарас Шевченко, Леся Українка та ін. Готуємо цикл міжпрограмних роликів про історію областей України». За його словами, велику увагу буде приділено науці - НТКУ має намір запустити масштабний проект, у якому розповідатиметься про винаходи й досягнення України в науковому світі.
Іноземна документалістика з'являється в ефірі Першого національного завдяки міжнародній співпраці між державними телекомпаніями. Скажімо, в рамках співпраці з каналом ARTE France НТКУ минулого року показала близько 15 пізнавальних стрічок, таких як «Коли наука виходить на берег», «Роки супутника», «Біометрія», «2030. Великий демографічний вибух» та інші.
На решті каналів пізнавальний напрям у телевиробництві представлено максимум однією постійною програмою в ефірі, мінімум - поодинокими проектами раз на сезон. Пізнавальною візитівкою «Плюсів» можна вважати проект подорожей «Світ навиворіт». До ефіру заплановано вже третій сезон. З-поміж нещодавніх документальних прем'єр ICTV - історичний проект Костянтина Стогнія «Остання таємниця Гітлера» і в перспективі його продовження.
Зміни очікуються в наповненні каналу ТВі, який відповідно до переоформленої програмної концепції передбачив в ефірі по дві години на добу культурно-мистецьких та науково-просвітницьких програм. Дотепер власним пізнавальним продуктом мовника був проект Миколи Томенка «7 чудес України», який із весняно-літнього періоду в повторі виходитиме на «Ері».
Ймовірно, на цьому співпраця ТВі і Миколи Томенка не завершиться. Наразі тривають переговори щодо запуску ще одного проекту - про природні дива України. «Хочемо у весняно-літній період зняти однойменний цикл ("7 природних чудес України". - ТК), де буде десять програм:сім переможців і три спецномінації... Програми буде зроблено за аналогією "7 чудес України: замки, фортеці, палаци", але коротшими: приблизно 10-15 хвилин», - розповів ТК пан Томенко.
Так Discovery чи «Дом-2»?
Порівняно низьку частку науково-пізнавальних проектів на великих українських каналах експерти пояснюють уподобаннями аудиторії. «Річ не в телеканалах, адже попит останніх є відображенням глядацького попиту та смаків аудиторії, - каже в коментарях ТК Іларіон Павлюк, екс-продюсер «"1+1" Продакшн». - Не кожного глядача, звісно, але більшості».
Парадоксально: коли мова заходить про улюблені канали, на перших позиціях опиняється Discovery, проте менеджери й надалі констатують низькі рейтинги пізнавальної документалістики. «Бути глядачем History - престижніше, навіть якщо насправді вечорами краще смакують тупі ситкоми», - пояснює парадоксальну ситуацію Іларіон Павлюк. Але очевидно, що загалом прихильність аудиторії до такого продукту росте. Ростуть і вимоги, бо невідворотне порівняння з тими-таки Viasat History та Discovery.
Реальний глядацький інтерес до пізнавальних каналів прихований, вважає Сергій Мамаєв: «За різними оцінками, від 15 до 25% перегляду в Україні не міряється. Це і регіональні канали, й нішеві».
Навіть на брендову пізнавальну документалістику іноземного виробництва попит на ТБ досі був невисокий. В український ефір потрапляють програми 5-7-річної давнини, а купувати недешеві й свіжі сезони часто немає сенсу, адже глядач їх може безкоштовно знайти на файлообмінниках: «Фактично, окрім правовласників, це в нашій країні нікого не цікавить. Хоча, наприклад, на сайті Нацради можна було би зробити реєстр програм і серіалів, права на які викуплені в Україні, і жорстко контролювати, аби їх не розміщували хоча б в українському сегменті інтернету», - підсумовує Мамаєв.
На експорт
Капітал іде туди, де вигідніше. Бюджети на виробництво історично-пізнавальних фільмів, хоча б на костюми і постановки, за підрахунками Сергія Мамаєва, якщо не дорівнюють, то не дуже відрізняються від кіно. А за такої вартості виробництва в Україні купівлю можуть потягнути лише великі гравці: «Тому подібні проекти знімаються, фактично, для Росії, де є відповідні бюджети».
Ба більше: українські продюсери вже засвідчують, що на російському ринку їм тісно. Вони воліють активніше експортувати на більш дальні простори: «Чесно кажучи, хочеться скоротити залежність від локального й російського ринку і розвернутися в бік Заходу. Буде дуже складно - нас там ніхто не чекає. Активно розвиваються Індія, Китай», - каже в інтерв'ю ТК Сергій Созановський, власник групи компаній Film.ua. Зазначимо, що свою першу докудраму з циклу «Великі мрійники» - «Дивовижні світи Ціолковського» - Film.ua реалізував у Росію, щодо другої - «Вільна енергія Тесли» - компанія веде переговори з Discovery.
Між українськими продакшнами й іноземними телекомпаніями вже складаються відносини, коли останні купують проекти ще на етапі їх виробництва, що, безсумнівно, можна вважати індикатором довіри до якості: «Канал (History. - ТК) вже декларує, що готовий купувати наші проекти навіть на стадії неостаточного виробництва. Ми знімаємо чотирисерійну докудраму "Бородіно", і The History Channel вже оголосив, що хоче її придбати», - ділиться Влад Ряшин, голова ради директорів групи компаній Star Media.
Кадр із фільму Star Media «Бородіно.
Примітно, що в документалістиці вітчизняних кінокомпаній навіть героїв добирають інтернаціональних, відомих міжнародній аудиторії: «Чому ми робимо Теслу? - розмірковує Віктор Мирський, генеральний директор Film.ua. - Він відомий у світі, і будь-якому світовому каналу, якщо ми це красиво знімемо, цей персонаж буде цікавий. Нехай я не продам його в Україну, але я продам його в Польщу, Чехію, США». Нагадаємо, передбачається, що до циклу «Великі мрійники» увійдуть також такі постаті, як Миклухо Маклай, Васко да Гама, Колумб, Єрмак, Кортес.
Ба більше: навіть українські реалії й події заганяють під міжнародний формат. Так, на замовлення американської компанії Film.ua знімає повнометражний документальний фільм про Чорнобиль, орієнтований, перш за все, на міжнародний ринок. У продакшні вважають, що тема Чорнобиля завдяки нещодавнім подіям у Японії може мати загальносвітову актуальність і популярність.
Наразі в розробці в компанії ще однин проект із когорти науково-пізнавальних - «Вік криміналістики», який розповідає про історію трасології, балістики, токсикології, побудову системи обліку злочинців. Робота над ним традиційно стартувала зі зйомок досить дорогих тизерів для презентації ідеї потенційним партнерам, режисерам, акторам. За словами Созановського, всі ці стрічки фінансуються з окремого бюджету під експериментальні розробки.
В Україні всі ці спецефектні, високотехнологічні картини переглянути дуже важко. Фільм про Ціолковського, наприклад, Film.ua вдалося показати лише в мережі планетаріїв та в кінотеатрі центру «Дивосвіт». Сергій Созановський зазначає, що хоч компанія і веде переговори з низкою каналів щодо стрічки про Теслу, однак визнає, що «це не той продукт, який для них створюватиме рейтинги». За такої ситуації продакшн припускає можливість створення власних каналів для реалізації продукції: «Ми розмірковуємо над двома моделями. Перша - канали для місцевого ринку, друга - російськомовні канали для СНД. Я думаю про якісне локальне Discovery».
По-гарріпоттерівськи
Новий етап у пізнавальних проектах не означає повернення до старого зразка традиційної документалістики. Остання вже давно переросла з просто інформаційної форми в інформаційно-візуальну. «Ми подумали, що сучасному глядачеві багато речей треба дати зрозумілою сучасною "гарріпоттерівською" мовою», - каже Созановський. На передній план виходять графічні реконструкції, 3D, спецефекти, нестандартна подача.
Графічні реконструкції з фільму «Дивовижні світи Ціолковського»
Конкуренти пізнавального продукту - блокбастери й форматні шоу, а тому документалка не повинна поступатися захопливістю: «Якщо людина прагне тільки інформації, вона її легко знайде в інтернеті, - каже Іларіон Павлюк. - Тож - "гарріпоттерівска мова" може бути взагалі єдиною причиною, яка змушує людину дивитися пізнавальні проекти, а не шукати відповіді в Google».
Нині потрібно відповідати інтересу глядача, який підсів на якісні зарубіжні докудрами, вважає Ілля Ноябрьов, головний продюсер НТКУ: «І якщо там уже їдять якоюсь мельхіоровою виделкою, то алюмінієвою він уже їсти не буде». Крім того, Ноябрьов наголошує на важливості тематики та особистості в кадрі, правильного ведучого, який міг би цікаво представляти проект: «У нас в Україні часто буває: у студії людина освічена, але не телевізійна. Спати хочеться на другій хвилині».
Сергій Мамаєв погоджується, що якісні постановки, графіка, відеоряд, звісно, дуже важливі, оскільки телебачення - це насамперед картинка. «Часи, коли будь-яка наукова теорія ілюструвалася осіннім листям, що повільно падає в кадрі, минули. Глядач не хоче абстрактних асоціацій, він просить конкретики», - цитує Мамаєв російську телевізійницю Ірину Кемарську, додаючи, що без зрозумілого тексту й хороших експертів «картинка» не «заграє».
Місце й час
Окрім якості проектів і характеристик самого продукту, є ще три фактори, які впливають на показники: ніша, програмування і промо.
За словами Мамаєва, світова тенденція засвідчує, що пізнавальні проекти - прерогатива нішевих каналів, хоча «цікава для універсальної аудиторії документалка - це також світова тенденція». На його думку, нішевість науково-пізнавальних програм залежить передусім від тематики та подачі.
Іларіон Павлюка наводить приклад Канади, де пізнавальні проекти є продуктами для каналів загального інтересу.
Про якусь єдину програмну політику щодо пізнавальних проектів говорити важко. Безсумнівним лишається одне: документальний продукт важкий у програмуванні, і розміщення його в сітці повинно спиратися на певну стратегію і послідовність. Скажімо, на Першому національному документальні фільми йдуть по п'ятницях після ранкових новин. Якщо є прив'язка документальної стрічки до конкретної дати - річниці події або дати народження видатного діяча, то проект виходить саме цього дня. Оптимальний час для документалістики, на думку Єгора Бенкендорфа - ранок із 9:30 (після ранкового блоку новин), удень о 16:00-16:30 (після денного випуску новин), а також увечері після 23:00.
Через надлишок розважальних програм, талант-шоу і серіалів у вечірній час багато документальних фільмів просто губляться, зауважує Бенкендорф. І це проблема не тільки державного мовника: «Звісно, є такі документальні стрічки, які цілком може бути показано в прайм-тайм. Наприклад, "Дивовижні світи Ціолковського", "Велика таємниця води", "Пліснява". Але подібні проекти коштують від 100 тис. доларів і більше, чого поки ми не можемо собі дозволити».
За словами Бенкендорфа, Перший знайшов хороший вихід, аби максимальна кількість глядачів могла знайомитися з пізнавальними фактами, подіями, історією. Це короткі міжпрограмні ролики, які може бути показано в рекламному блоці, всередині художнього фільму або перед новинними випусками чи іншими рейтинговими програмами: «Минулий рік показав, що це ефективний крок, який дав хороші показники для подібних проектів».
На європейських каналах для пізнавальних документальних проектів низка телекомпаній виділяє спеціальні дні. Наприклад, на французькому France 2 це четвер, а на італійському RAI 2 - понеділок і вівторок, причому дуже рано вранці, о 6:20-6:30. На іспанському каналі TVE 1 документалістика в ефірі щопонеділка після півночі о 00:45. Схожу нічну історію практикував «Інтер». «Щодо нічних слотів, то, по-перше, там інша аудиторія - молодша та скупчена у великих містах. А по-друге - невеликі ризики через низький рейтинг таких слотів», - пояснює нічне програмування Іларіон Павлюк.
Із західними аналогами має досить багато спільного сітка Першого національного. Наприклад, на британському каналі ВВС1 пізнавальні програми теж ідуть у ранковому блоці з 9:15 до 9:45; на ВВС2 - з 11:00 до 11:45; на голландському каналі NED1 - в блоці з 9:05 до 16:15; на німецькому ZDF - з 10:00 до 11:00, ділить з ТК Єгор Бенкендорф.
Ще один камінь спотикання - нестача як ефірного, так і позаефірного промо пізнавальних проектів. Ролики, банери, зовнішня реклама, кроспромо - всього, що використовується каналами для масштабних шоу, потребують і пізнавальні проекти. Навіть якість глядачу потрібна в красивій обгортці. Звісно, такі промокампанії матимуть економічну доцільність за умови існування на каналі цілої лінійки, сезону чи періодичного циклу документалістики.
Источник: telekritika.ua
|
