Автори «Аферистів» поставили на тему настільки ж актуальну, наскільки й невичерпну. І ставка ця зіграла просто безпомилково
Два десятки років тому ми з чоловіком, щойно переїхавши до Києва, радісно шукали нові меблі для свого нового помешкання. І, знайшовши м'який куточок, який підходив за всіма показниками, в тому числі й за ціною, помчали міняти 200 доларів на тодішню національну валюту - купони. У «трубі» зайняли чергу до офіційного обмінника. Черга просувалася повільно, тому коли до мене підійшов молодик із пропозицією обміняти валюту швидко, а головне - за набагато вигіднішим курсом, я, тоді дуже недосвідчена в подібних махінаціях (та що там уже гріха таїти - справжня лохушка!), одразу ж пристала на вигідну пропозицію. «Операція» відбулася за класичною схемою розводу - в нас узяли долари, віддавши натомість грубу пачку купонів, після чого міняйли крикнули «Атас, міліція!» і побігли. Ми теж поквапилися здиміти з місця пригоди. Ну, а коли приїхали купувати омріяні меблі, в пачці українських грошей справжні купюри виявилися лише згори і знизу. Типова «лялька», одне слово! Тих 200 «американських карбованців» мені досі шкода, як і досі соромно за свою наївність.
Це я до того, що якби в ті часи по телевізору показували програму на кшталт нинішніх «Аферистів» на Новому, нашій родині точно вдалося б зберегти гроші. Хоча, як свідчать пости на форумах програми, деякі мешканці Києва, незважаючи на вже досить тривалу присутність «Аферистів» в ефірі, й досі потрапляють на вудку «кидал». Ба більше, коли їх відверто дурять, починають озиратися навколо, видивляючись Дениса, Христю чи Дмитра - ведучих «афера-шоу», і сподіваються, що вони стали учасниками чергового розводу телеаферистів. Проте тим, хто влаштовує телевізійні афери, в таких випадках залишається хіба що казати: «Ми ж вас попереджали!».
Програма «Аферисти», як завжди вказується в її епіграфі, створюється лише для того, щоб допомогти глядачеві не стати жертвою захланних і надзвичайно хитрих аферистів. Ці останні, до речі, як і їхній попередник Остап Бендер, можуть похвалитися кількома сотнями способів відносно чесного відбирання грошей у населення. Щоправда, навіть відносно чесними деякі способи аферистів назвати складно, адже вони точно підпадають під дію певних статей Кримінального кодексу. Надто ж тієї, що про шахрайство. Хоча в діях телеаферистів можна знайти й ознаки злочинів із статей КК про крадіжки.
Олена-Христина Лебідь (до речі, шеф-редактор «Аферистів»), Денис Розгон і Дмитро Суммар у своїх амплуа мало не професійних кидал купаються, як риба у воді. Видно, що від такої роботи ця трійця отримує суцільне задоволення. Та й Насті Касиловій, яка було лишилася без роботи з закриттям «Ексклюзиву», рідний Новий канал підкинув геть необтяжливі обов'язки модератора програми «Аферисти». Сидить собі панянка в студії й заповнює паузи між блоками програми коротенькими діалогами-підводками під новий сюжет із тими, хто в кадрі й поза ним часто-густо ризикує власною шкурою.
Найбільше випробувань, як це заведено на Новому, випадає, звісно ж, на долю єдиної жінки з трійці аферистів - Крісті, чи Кріс, як її запанібрата називають колеги. Слідом за Ольгою Фреймут, яка в своєму «Ревізорі» ризикує і зовнішнім виглядом, і навіть здоров'ям, намагаючись прорватися до готелю чи ресторану крізь щільну стіну квадратноплечих охоронців, Олена-Христина відважно поринає в епіцентр найавантюрніших афер програми.
Із суто психологічного погляду такий хід цілком виправданий, адже тендітну дівчину набагато важче запідозрити в злих намірах, ніж здорових гарних хлопів. От вона й користується своєю невинною зовнішністю, то б'ючись об заклад із завсідниками більярдної, що зажене до лузи чотири кулі разом, то підмінюючи в ломбарді дорогий телефон на копійчану китайську підробку, а то й узагалі віртуозно обкрадаючи готельні номери, прикинувшись працівницею якоїсь неіснуючої інспекції з перевірки готелів до «Євро-2012».
Сюжети кожного випуску «Аферистів» містять подеколи просто неймовірні пригоди учасників. Коли спостерігаєш за їхніми жертвами, ловиш себе на думці: ну невже можна так легко повірити всьому, що вони торочать? Приміром, як можна було купитися на фокус із очищенням квартири від невідомого опромінення, яке загрожує планеті через прийдешній «кінець світу 2012 року»? Але психологи мають для цього цілком реалістичне пояснення - психоз кінця світу, як ти йому не опирайся, зачепив більшість людей, що звикли довіряти ЗМІ, байдуже, друкована ця преса чи електронна. Ну, а якщо про грядущий кінець світу активно торочать у мережі, при цьому цілком серйозно описуючи радіацію, що загрожує людству через якийсь «спалах М-9», підґрунтя для абсолютно невинних, але досить прибуткових забав аферистів усіх мастей угноєно. Що й продемонстрував на практиці Дмитро Суммар. Варто було всього-на-всього повісити на стіні київської багатоповерхівки оголошення з пропозицією «очистити квартиру від радіації» напередодні кінця світу, і від охочих не стало відбою!
Кадри, коли «аферюга» з Нового на повному серйозі обробляє квартиру наївної жертви пропаганди звичайним освіжувачем повітря, не можна дивитися без реготу. При цьому Дмитро видає копійчаний аерозоль за якийсь неймовірно ефективний «нанозахист» від радіації й править за нього 350 гривень! І головне - господиня йому щиро вірить і надзвичайно вдячна за послугу.
Це, звісно, добре, що «аферисти» повертаються за п'ять хвилин і все пояснюють довірливим жертвам. Може, ці останні справді запам'ятають урок і наступного разу на вудку справжніх кидал не натраплять.
Але, як показує життя, на кожну отруту завжди знаходиться протиотрута, а на кожного «лоха» - свій аферист. Як уже давно доведено психологами й соціологами, кожна доба диктує свої виклики. Простіше кажучи - сучасне життя змінюється настільки швидко, що нові афери народжуються буквально щодня і, на перший погляд, із нічого.
Ніде правди діти, почуватися простаком, якого дуже легко обвести круг пальця, ніхто не любить. А якщо вже мова заходить про людей небідних, то їм визнавати себе жертвою банального шахрайства взагалі як серпом по горлу. І не кожен погодиться розповісти на камеру, в який спосіб його зуміли обдерти в фешенебельному готелі Дубаї. Тож Діма Клімашенко, який озвучив спеціально для «Аферистів» свою пригоду в столиці ОАЕ, викликає глибоку повагу. Зрозуміло, що його розвели як багатого клієнта, котрий просто грошей не рахує, але ця афера елементарно може спрацювати і з людьми, які не можуть похвалитися великими статками. Ця, сказати б, «вставна новела» в одному з випусків «Аферистів», окрім суто практичного значення в сенсі застороги перед шахраями, несе ще й такий психологічний момент, як наше суто ментальне задоволення з того, що «багаті теж плачуть».
Про те, що «Аферисти» з моменту свого першого випуску здобули велику популярність у середовищі глядачів Нового каналу, свідчить велика кількість листів від глядачів, у яких вони розповідають, як «красиво» їх обдурили. Автори програми, до речі, за листами глядачів навіть рубрику зробили, де, так би мовити, екранізують чергові афери.
Коли споглядаєш на екрані чергові пригоди телеаферистів, здається, що сам ніколи б не потрапив до їхніх примітивних, на перший погляд, пасток. Але якби ми всі насправді були такими мудрими, як перед екранами, ніхто б ніколи не віддавав пенсії «соціальним» працівникам, не купувався б на банальні гачки на кшталт «Ви мені покладіть 200 гривень на рахунок телефону, а я вам загублений гаманець на вокзалі залишу» і т. д. і т. п. У тім-то й річ, що автори «Аферистів» поставили на тему настільки ж актуальну, наскільки й невичерпну. І ставка ця зіграла просто безпомилково. Адже наївності людської, як, утім, і захланності чи бажання миттєво розбагатіти, ніхто й ніколи не зможе скасувати. Це вже в крові.
«Аферисти», з одного боку, справді покликані застерегти глядача від усіляких розводів, але з іншого, хай це й звучить парадоксом, можуть цілком стати наочним посібником для справжніх аферистів-початківців, настільки конкретно розписано тут кожний спосіб шахрайства - від цілком безневинних розіграшів до «важковагових» крадіжок майна. Тож авторам програми лишається тільки сподіватися, що їхні глядачі дійдуть висновків, заявлених на початку кожного випуску, а не візьмуть на озброєння телевізійний досвід. В останньому випадку відділам шахрайства доблесної української міліції дуже додасться роботи...
Источник: telekritika.ua
|
