«Вселяє довіру…» А тепер скажіть, будьте ласкаві, ПРО КОГО — з повною впевненістю — ми б могли сказати таке, щовечора втуплюючись у телевізор?! У кожному разі, можлива народна довіра меншою мірою пов’язана з чоловіками-телеведучими, які завжди вигідно продаються. Чимало яких чудово знають «почім в Одесі руберойд».
Тому глядачам завжди залишається — головне… І прекрасне. У вигляді тієї ж таки найважливішої «половини». Це — наші жінки-телезірки… Які вірою, правдою (і не безплатно) служать у свята-будні батьківщині та народу! Ось! І саме цим дамам — найчастіше — і довіряє наша в усьому недовірлива аудиторія. Особливо після того, як котрась із них погляне проникливим сердечним поглядом, відтарабанивши несусвітну заказушну ахінею млосним голосом із чуттєвим надривом...
Шляхом нескладного «допиту» на Facebook (до якого підключилися друзі DT.UA) й реалізувалася потішна ідея (в ареалі незламного свята 8 Березня) помізкувати й вияснити: то все-таки КОМУ із жінок можна довіряти? Хто ці милі дами, чиї слова і погляди цінніші за деякі піар-кампанії та політтехнології? І хоч довіра часто-густо купується-продається, серце ж не обдуриш…
По Ганні Безулик можна вибудовувати «історичну шкалу» нашого нового ТБ. Як відомо, почала вона свій праведний телетруд ще в 90-му, у переддень незалежності, у студії «Гарт». Відтоді ця сталь «гартувалася» і на УТ-1, і на УТ-2, і навіть на УТ-3 (був колись і такий веселий підрозділ).
Однак справжня зоряна година пані Безулик припадає на період її роботи в команді О.Роднянського на «1+1». Вона була зіркою «Сніданку», інтегрувалася в соціально-політичні проекти. На нашому безтактному ТБ Ганну завжди вирізняла особлива жіноча тактовність. І навіть тепер, коли в політичному зомбоящику орудують переважно російські чоловічки-провокатори, пані Безулик на їхньому тлі видається такою собі українською сестрою милосердя. Така вже вона сердечна, співчутлива, але й дуже вимоглива до своїх українських «пацієнтів».
Нинішній виток її теледіяльності, після вимушеної розлуки з «новою командою» О.Ткаченка, пов’язаний із «5 каналом» П.Порошенка, де щонеділі йде її ж політична «РесПубліка». І, попри розмаїття політформатів на ТБ, гостей-пацієнтів у нашої сестриці завжди понад міру… Хоча ніхто нікого поки що не «вилікував».
Канал TВi під керівництвом Миколи Княжицького в особі Ілони Довгань одного разу придбав дівчину… з характером. Неймовірне задоволення спостерігати, як вона, препаруючи ту чи іншу політінформацію, суворо насуплює брови, додає в тембр металу, цілеспрямовано наганяє на аудиторію якусь тривогу — мовляв, не все так просто, хлопці, як ви тут розмріялися. У телевізійних інтонаціях пані Довгань часто вчувається досить щирий драматизм. Щоб і ми не розслаблялися й весь час пам’ятали — «де» живемо і «хто» над нами... (Спасибі, мила, ми пам’ятаємо й не розслабляємося.)
Швидше за все, на нинішній профстатус Довгань вплинуло стажування у США. А ще дівчина навчалася в московській школі політдосліджень. Отож американський і російський політичні вектори прямо-таки зійшлися в обрисі одного телеіміджу.
Ілона цікаво працює в парі з Віталієм Гайдукевичем. З уього видно, що людина вона освічена, вдумлива, цілеспрямована, соціально активна.
Її творчі уподобання — фільми з участю Одрі Хепберн та книжки Марії Матіос. Взагалі-то, якщо зустрінете Ілону десь у кав’ярні або в студійних коридорах, то завжди буде про що поговорити.
Її давно можна охарактеризувати як «мастита». Бо, власне кажучи, і працює в ТСН від дня заснування цієї «служби». До того ж у пані Мазур досить-таки вагомий кредит народної довіри. Кілька років тому, пригадую, одна з соціологічних служб проводила опитування на предмет довіри телеглядачів. І виявилося таке… Мазур довіряють 12% аудиторії. Це досить завидна цифра. Тому що 76% взагалі не довіряють нікому!
Дарма що Алла вже давно «столична штучка», вона й досі зберігає те найкраще, що може дати провінція, — безпосередність, якусь природну чарівливість районного центру. Власне кажучи, тому й довіряють їй так активно наші провінційні тітоньки, жінки, дівчата, відчуваючи в ній «свою» (суджу за «рецензіями» родичів із Білої Церкви).
Був період, коли відповідальні «Підсумки» на «1+1» у її відсутність вів хлопчик, манерами схожий на Парфьонова. І добре, між іншим, вів. Але фанати Мазур із провінції прямо-таки волали: «Поверніть Аллу на місце!» І доконали Ткаченка, який організував історичне «повернення Алли» на нашу телевізійну естраду. Все в неї гаразд на екрані. І, напевно, в особистому житті теж? Утім, давно слід подумати про нового костюмера та стиліста… Часи ж змінюються, і смаки провінціалів-телеспоживачів змінюються теж.
Жорстка, іронічна, чарівна, розважлива, достовірна — такою ми бачимо Наталю Мосейчук у «минуты жизни роковые», коли о 19.30 на «1+1» розпочинаються зведення з полів країни та полів кримінально-політичних битв… Того укоськали, а того переїхала машина, а там снігова буря зіпсувала життя… І що цікаво — навіть кримінальні зведення пані Мосейчук подає «тоном» якоїсь української Тетчер. Мовляв, немає новин прохідних і випадкових, адже все в цьому світі чимось обумовлене.
Наталя пройшла відмінну школу життя. Дитсадок — ще в Туркменській РСР. Деякі класи цієї «школи» — Житомирський педінститут (факультет іноземних мов), житомирське ТБ, а потім — «Інтер» і «ЮТАР» (був колись і такий канал)… Здається, з 2003-го вона на «5-му». І прямо-таки з корабля на бал — у горнило помаранчевої революції. Як могла «роздягала» політиків (в авторській програмі), розкриваючи блиск і наготу нашої «куртизанщини». Уже «після революції» вона досить органічно почувається на «плюсах». У Мосейчук є певна професійна особливість — сказати як припечатати… Видно, тому й довіряють?
Тут не посперечаєшся — не в усіх передплатників DT.UA телепостать Каті Осадчої викликає реакцію однозначну й неминуче захоплену. Адже і профіль у неї спеціальний — світський. До певної міри Осадча на нашому ТБ стала такою собі «Катериною III», яка хвацько заправляє в «імперії» розкоші, вульгарності, антитворчості, удаваності. Одне слово, в тому «господарстві», яким і є наше містечкове так зване світське життя (адже його найчастіше населяють «ніхто» на ім’я «ніяк»).
До честі пані Осадчої, вона частенько не церемониться з фігурантами своєї одіозної імперії. І не всім із них заглядає в зуби. Інколи невинним запитанням може вивести з себе ту чи іншу мниму величину, роздуту знаменитість. При цьому ось що ще цікаво… Катя ж за своїм первинним профпокликанням — модель! А при цьому — ще й розумна, мови знає. Певний час жила в Японії, Франції, Німеччині, Англії. З 2000-х розпочинається її помітний телевізійний злет. Апогей якого — тепер на «1+1». По ходу невідкладних світських справ Катя встигла — заочно — закінчити істфак нашого університету імені Шевченка (ось цікаво мені, а яке її ставлення до світського життя матінки-імператриці Катерини II).
Спірне «досягнення» Каті на ТБ — те, що «криве дзеркало» аморально-буржуазного нашого віп-життя звела в абсолют і предмет обожнювання та наслідування.
Один із «подвигів» її в тому, що якось спровокувала саму поп-імператрицю Аллу на злобну репліку у відповідь — «Фільтруй базар!».
І ще зуміла по-людськи розговорити в Ялті навіть таку мовчунку, як Софія Ротару. (І, до речі, діалог у дівчат вийшов досить змістовний.) Тренд (і бренд), пов’язаний з «імператрицею Катею», — головні убори… Тут уже, так би мовити, діло в капелюшку.
Лідія Таран — потомствена журналістка. Як бувають потомствені шахтарі, комбайнери, доярки, свинарки й пастухи. Лідині батьки працювали в медіа. І сама вона свого часу підробляла — в УНІАН, «Інтерфаксі», на FM… Потім — одного разу — прийшла на «Новий канал» із недвозначним натяком — хочу… Так розпочалося її цікаве телевізійне життя. У якому були і «5 канал», і різні проекти на «плюсах», і «Танці» до упаду. І, зрозуміло, медійно помітний тандем із ведучим Андрієм Доманським, розрив із яким трагічно пережила вся наша жовта преса.
Тепер у розумниці й красуні Ліди частенько виникають двозначні пікіровки з Русланом Сенічкіним під час «Сніданку на 1+1». Це потішний і цікавий топ-сюжет у рамках ранкової програми (хоча всі ми розуміємо, що далі телесюжету справи не підуть). Про те, що Ліда освічена, начитана, не треба й нагадувати. І наче й про неї сто років тому Ярослав Смєляков написав свій знаменитий вірш — «Хорошая девочка Лида. Да чем же она хороша?» Хоча б тим, що… пальця в рот не клади, інакше, мило всміхнувшись, випадково може відкусити навіть лікоть.
 [/center Фреймут. Блондинка за рогом На українському ТБ є тільки одна корисна програма. Називається вона «Ревізор» («Новий канал»). І веде її чарівна блондинка Ольга Фреймут. Поринаючи в безодні пекла — яким є українська сфера обслуговування, — Оля з бруду завжди виходить чистою, а з будь-яких колотнеч (чи то роздовбані готелі, чи затрапезне громадське харчування) — переможницею. Такі соціально активні дівчата колись ішли в «народний контроль», в «ОБХСС»… Такі ж — коней на скаку зупиняли, «в горящие избы» входили. При цьому в пані Фреймут помітний і справжній західний пікантний шарм (народилася на Львівщині)… Не інакше як вплинуло «згубне» повітря Лондона (там вона колись навчалася). Тому Фреймут — на українському ТБ як іноземка. Модельна зовнішність, неабиякий розум, своєрідний характер. Вона хоче… щоб усе і в нас (як у Лондоні) було чисто, чесно, дорого, не сердито. А ще мені дуже подобається один її вислів: «Чим більше грошей, тим менше творчості і більше лінощів…» Я ж кажу — іноземка! «Наші» думають про таке з точністю до навпаки. [center] 
Її телеВідання — це «Факти», це «Добрі новини» (канал ICTV). І взагалі, зважаючи на все, сама вона — добра жінка. Відмітна профособливість Олени — «сто слів на хвилину». За швидкістю лексичних реакцій вона позмагалася б із Риною Зеленою (у фільмі «Підкидьок»). Різні новини Фроляк часто доповнює різними відтінками своєї усмішки… То торжествуючої, коли Віктор Федорович робить праве діло, то трохи засмученої, коли діло — «ліве».
Починала телекар’єру в Івано-Франківську, розквітнула пишним цвітом у столиці… В одному з інтерв’ю сказала (дослівно): «На українському ТБ бракує яскравих чоловіків»…
…Але жінок же яскравих — не бракує! Як випливає бодай із цього «кредиту довіри».
Источник: telekritika.ua
|
