Сильна стаття! Аффтар жжот і «хаває себе от і до»! Всіх розмазав! Відповідь на статтю Олега Вергеліса «Замурували, демони!».
Прочитавши статтю пана Олега Вергеліса «Замурували, демони!», я зробив два висновки. Намбе ван – у автора проблеми з почуттям гумору, намбе ту – автор не зовсім орієнтується, в якій країні і в який час живе.
Сильна стаття! Круто! Аффтар жжот і «хаває себе от і до»! Всіх розмазав! Красавєц! Немає нічого простішого, аніж просто вилити бруд на людей, які заробляють свій шматок хліба тим, що смішать інших. Але хоча б аргументацію дайте нормальну! Бо в контексті вітчизняного гумору прізвище Вергеліс не є авторитетом, в контексті критики гумору тепер теж.
Повністю підтримую гнів та обурення автора з приводу того, що забув український глядач програму «Вишневі усмішки», яка дарували глядачам хвилинки позитиву в ті непрості радянські часи. Нагадаю, що колись були ще програми «Сонячні кларнети» і «Катрусин кінозал». І їх, таки так, теж немає. Тепер замість них по телевізору показують кліпи з напівголими дівицями та мультики про трансформерів. То що, будемо писати гнівні статті про те, як все погано з піснями і мультфільмами?
А чому ви, пане Вергеліс, займаючись огульною критикою, не копаєте глибше? Давайте поговоримо про те, що згадані вами Литвинов, Паламаренко, Драч і т. д., які були обличчям українського гумору і вправно переказували гуморески Сови і Вишні на початку 90-х, – не тільки самі зникли з горизонту, але й, і це найстрашніше, не залишили по собі наслідувачів. Тих, хто би продовжив їхню світлу боротьбу за наш із вами настрій!
Що мала Україна в 90-х із власного гумористичного продукту? «Кролики», Андрієнко, Сердючка. Баста! А решту вільного місця під сонцем зайняли ті, хто зміг адаптуватися в нових умовах, стати на комерційні колії, хто був спритніший – мос-ка-лі!
Пане Олеже! Наша держава програла тоді ще одну маленьку війну. Війну за сміх. Це як про армію: не годуватимеш свою – годуватимеш чужу. Нас учили жартувати наші сусіди. Бо свої майстри не спромоглися.
Я не намагаюся зараз «перевести стрілки» на росіян і заводити ниття на тему «у всьому винні москалі». Я пояснюю вам, чому в новорічну ніч нам показують Галкіна.
Називаючи кроликів «колгоспним гумором», потрібно трішечки зняти з голови корону, забути, що вдома є інтернет і ноутбук, і згадати, що те молочко, яке ви попиваєте, пишучи свої нетлінні есе, вам дають колгоспники. Я давно працюю на радіо і завжди згадую слова одного програмного директора: «Немає поганої музики, є нецільова аудиторія». Те ж саме з гумором. Те, що не подобається вам, але викликає сміх інших, має право на існування. Я на дух не переношу програми типу «Аншлаг» і «Криве дзеркало», але рейтинги цих програм дають мені можливість усвідомити, що це моя особиста проблема.
У принципі, попит породжує пропозицію. За часів Союзу гумор Сови та Вишні був актуальний, гострий і затребуваний. Зараз абсолютно інша картина. Може пан Вергеліс не помітив, але за кілька останніх років українці навчилися жити в кредит і їсти попкорн у кінотеатрах. Ми перетворилися на суспільство споживачів, яке потребує нових форм задоволення своїх потреб. І навіть у контексті «бридкого гумору», як ви називаєте Comedy. До речі, цікаво, звідки у вас цей комплекс меншовартості? Росіяни у вас «харизматичні лицедії» і в них «кожне слово – як бритва, а імпровіз – як блискавка». У нас, мовляв, таких немає. Можу вашим словам протиставити «Дует ім. Чехова» і, думаю, публіка мене підтримає. Те, що четверо резидентів вітчизняного камеді знімаються в кіно, шестеро є постійними учасниками російських гумористичних програм «Сміх без правил» та «Вбивча ліга», мабуть, не є для пана Олега показником їхнього професіоналізму. Тоді навіщо російські продюсери їх запрошують, якщо їхні слова – не бритва, а імпровіз – не блискавка? Дивина та й годі.
А закиди в бік «95-го кварталу», мовляв, холуйський гумор… Важко коментувати авторську параною. «На горіхи» там перепадає всім без винятку. І приємно, що при відсутності політкоректності хлопці все ж знають межу і не перегинають палку в бік відвертого хамства. Якщо «Квартал» комусь і прислуговує своєю працею, то хіба що своїй вдячній глядацькій аудиторії, під яку ви, пане Вергеліс, знову ж таки не підпадаєте. Ви – нецільова аудиторія. Нецільова аудиторія «Кроликів», Comedy, «Кварталу». Мені вас шкода. В цій країні вам немає що дивитися по телевізору і немає з чого сміятися.
Мене дійсно дратує, коли якісь розумники, смачно затягнувшись папіроскою, словоблудять про те, в чому не орієнтуються. Вам би, пане Олеже, зібрати навколо себе однодумців, які так само переживають за вітчизняного споживача українського гумору, влаштувати мозковий штурм і придумати схему ідеального гумору. А потім ще знайти його виконавців. А потім знайти десь бабла, вкласти його в розкрутку свого продукту і вивести його на телеекрани. І показати всім цим нездарам, як треба!
Розумію, що важко, але ж спробуйте. Не все життя ж, м’яко кажучи, критикувати, треба колись і мішки носити.
Щиро ваш,
Сергій Притула, «Файна Юкрайна»
Источник: Телекритика
|
