Моніторинг матеріалів, що містять порушення журналістських стандартів, у новинах 18 січня – 8 лютого 2009 року.
Ще у грудні минулого року «Телекритика» визначила поведінку телеканалу «Інтер», зокрема здійснення відвертих інформаційних спецоперацій проти Кабінету Міністрів та Юлії Тимошенко, як повернення у 2004 рік. Справді, з часів Помаранчевої революції ми практично не бачили в новинах у такій кількості сюжетів, геть позбавлених другої точки зору, сервільних інтерв’ю з представниками лише однієї сторони конфлікту (Дмитро Фірташ, Віктор Ющенко, Віктор Янукович, знову Дмитро Фірташ, знову Віктор Янукович…), настільки відвертих маніпуляцій у підводках ведучого, текстах сюжетів тощо. Проте після згадуваної у попередньому огляді програми «Свобода на Інтері», в якій співвласник «РосУкрЕнерго» та гаданий власник «Інтера» Дмитро Фірташ за допомогою ведучих «розбомбив» першого віце-прем’єра Олександра Турчинова у стосунки влади з медіа повернулась інша практика, якої не було з 2004-го. Один із головних політичних таборів оголосив відкритий бойкот провідному телеканалу країни.
22 січня, напередодні чергового «спецвипуску» програми «Свобода на Інтері», телеканал «Інтер» заявив про те, що для участі в програмі запрошені Юлія Тимошенко та Дмитро Фірташ. Як доказ того, що канал має серйозні наміри організувати цю безпрецедентну теледуель, наводився лист генерального продюсера «Інтера» Ганни Безлюдної до Тимошенко із пропозицією, у разі потреби, особисто зустрітись і залагодити деталі. Безлюдна справді зустрілась із куратором медійного напрямку прем’єрської політичної сили Олександром Абдулліним, проте вже 23 січня стало відомо, що запрошення не прийняте, натомість Тимошенко виступатиме в ефірі програми «Шустер live» на ТРК «Україна». За кілька годин до ефіру прес-служба Кабміну розповсюдила різку заяву, в якій обґрунтовувала відмову Тимошенко. «Вже не є таємницею, що справжнім власником каналу «Інтер» є акціонер «РосУкрЕнерго» Дмитро Фірташ. Прем’єр-міністр України вважає для себе та для своїх прихильників неприпустимим брати участь у політичному фарсі під виглядом ток-шоу, яке виробляє канал, що існує на фактично вкрадені в держави гроші, отримані внаслідок корупційних оборудок із газом», - йшлося в заяві, яка залишається «програмною» дотепер.
У заяві про те, що справжнім власником «Інтера» є Фірташ, немає нічого нового (аналогічне твердження лунало і в ефірі «Свободи на Інтері» 16 січня з уст Олександра Турчинова), проте відповідь на цей демарш була дана того самого вечора. Беручи участь у «Свободі» (Дмитро Фірташ у студію не прийшов, як не прийшов і ніхто з представників Кабміну чи БЮТ) , голова Державної митної служби Валерій Хорошковський, який де-юре є головним акціонером каналу, заявив, що Тимошенко вела з ним переговори про купівлю «Інтера». Це, за його словами, є свідченням того, що прем’єр визнає саме Хорошковського власником каналу.
Уже наступного дня на прес-конференції Юлія Тимошенко підтвердила, що вела такі переговори з Хорошковським, пояснивши це безкорисливим бажанням «дати каналу нормального інвестора». «Безумовно, покупцем не може бути партія "Батьківщина", оскільки в нас немає таких грошей. Але потрібно знайти нормального іноземного інвестора, який би придбав канал "Інтер" і позбавив його від корупційного впливу пана Фірташа. Про це велися переговори, такі іноземні інвестори, я думаю, є, і було б непогано, якби "Інтер" вийшов із цього корупційного ярма», - сказала Тимошенко. За 3 дні до цієї теми знову повернулись у ЗМІ: напередодні свого звільнення з посади голови Держмитслужби Хорошковський дав інтерв’ю «Українській правді», в якому пролив світло на те, як Фірташ стосується «Інтера». Хорошковський наполягав на тому, що Тимошенко хотіла придбати канал саме для себе, хоча, звісно, не від свого імені, а непродуктивність переговорів пояснив неспроможністю Юлії Володимирівни залучити «чисті» гроші. Що ж до Фірташа, то, за словами Хорошковського, він має опціон на придбання 50% групи «Інтер»; номінальний власник каналу тут же натякнув, що реалізація цього опціону цілком можлива і виправдана. Також він заявив, що Тимошенко протягом усього періоду його роботи (з осені 2007 року) в її команді постійно намагалась втрутитись у редакційну політику «Інтера» і навіть начебто давала поради, кого з журналістів звільнити.
Цю заяву спростовувала вже не сама Тимошенко, а її прес-секретар Марина Сорока, яка сама є однією з постраждалих від «фірташизації» «Інтера» - вона була серед звільнених із каналу навесні 2007 року. Природно, пані Сорока не стримувалась у висловлюваннях на адресу «Інтера», назвала звинувачення Хорошковського «нісенітницями в стилі ”Інтера”» і наголосила, що Тимошенко не може втручатись у редакційну політику, бо дуже цінує свободу слова. На той момент Хорошковський уже був звільнений з посади голови Держмитслужби і пересів у крісло першого заступника голови Служби безпеки України. В цій якості він брав участь у всіх подальших випусках «Свободи на Інтері».
Після цього Тимошенко зробила ще кілька публічних недружніх заяв на адресу «Інтера», а її однопартійці та представники Кабміну перестали відвідувати «Свободу на Інтері», яка відтак перетворилась на «заочне судилище». За інформацією джерел «Телекритики», бютівці відмовляють кореспондентам «Інтера» в ексклюзивних коментарях, тож якщо раніше відсутність у політичних сюжетах тимошенківсько-кабмінівської сторони можна було розцінювати лише як прояв заангажованості та тенденційності, то тепер журналісти мають законне виправдання для таких дій.
Залишмо політтехнологам право оцінювати доцільність таких кроків Юлії Тимошенко та вгадувати, яку мету вона переслідує. Зазначмо лише, що така ситуація не йде на користь ані суспільству, яка не отримує інформації про діяльність прем’єра, уряду та БЮТ із перших рук (а лише суб’єктивізовану та часто спотворену антитимошенківськими коментарями інтерівських журналістів і ведучих), ані каналу, який втрачає обличчя та довіру аудиторії, демонструючи відверту заангажованість.
Тим часом, за інформацією газети «Дело», яку підтверджують власні джерела «Телекритики», Тимошенко вже заручилася підтримкою поки що другого за розміром аудиторії телеканалу України – «1+1». Таку підтримку їй начебто пообіцяв член наглядової ради каналу Ігор Коломойський, який отримає взамін менеджерські посади у ключових державних компаніях паливно-енергетичного сектору. Також прихильність до Тимошенко почав демонструвати 5 канал, власник якого Петро Порошенко, за неофіційною інформацією, може незабаром увійти до складу Кабінету Міністрів.
18 січня – 8 лютого 2009 року
Традиційними вже стали антиурядові газові сюжети «Інтера», в яких автори не дотримуються балансу, подають категоричні оціночні судження тощо. Так, 20 січня в сюжеті «Україна отримуватиме російський газ по 450 доларів за тисячу кубів» не лише категорично розписується невигідність контракту для України й наголошується, що подібних умов немає в жодній європейській країні, але й подається лише коментар глави «Газпрому» щодо політики компанії в разі несплати Україною коштів – і повністю відсутні коментарі уряду чи хоча б експертів із цього неоднозначного питання. Наступного дня, 21 січня, з’являється сюжет (автори Андрій Анастасов, Інна Белецька) про те, що нова ціна на газ може зупинити гігантів хімічної й металургійної промисловості, що наповнюють бюджет країни.
Сюжет 24 січня (автор Анна Панова) висвітлює обговорення умов контракту між Україною й Росією на ток-шоу «Свобода на “Інтері”», в якому не подається жодного (!) синхрону представників уряду. Щоправда, як зазначено на початку сюжету, «в студии – политики и промышленники. Представителей Кабинета Министров и премьера Юлию Тимошенко приглашали, но так и не дождались». Втім, це не знімає з «Інтера» відповідальності за незбалансованість. У сюжеті тижневика 25 січня (автор Роман Вінтонів) балансу також не дотримано, до того ж висловлюються сумніви щодо можливостей «Нафтогазу» вчасно розраховуватись за газ і, як наслідок, змальовуються похмурі перспективи: «Якщо борги накопичуватимуться, це може знову призвести до перегляду договору, що створить умови для чергової суперечки. В іншому разі Україні доведеться продати "Газпрому" свій газогін. І, судячи з усього, якраз цього від самого початку і домагається російська компанія"».
Цей же випуск продовжують ще один газовий сюжет: «СТУДІЯ: Розрахунки ціни на газ, які наводить прем’єр-міністр України, не відповідають дійсності. Юлія Тимошенко не приховувала: вона відштовхувалася від 11 мільярдів кубометрів газу, які "Нафтогаз" начебто купив у "Газпрому" за низькою ціною – 153,9 долара за тисячу кубів. І цей газ уже закачано до українських підземних сховищ. Але, виявляється, це паливо належить іншому власникові – компанії "РосУкрЭнерго". Таку інформацію оприлюднив голова Державної митної служби України Валерій Хорошковський. За будь-які спроби скористатися газом без дозволу власника законами України передбачена кримінальна відповідальність.
СИНХРОН: Валерій ХОРОШКОВСЬКИЙ, голова Державної митної служби України:"Я хочу подивитися на того митника, не голову митної служби, а того митника, який поставить печатку, про те, що змінився власник, без того, що власник про це заявить. Власником цього газу є "РосУкрЭнерго". І ті умови, які підписані між "Газпромом" і "Нафтогазом" не можуть нічого змінити». Як бачимо, навіть не робиться спроби подати думку другої сторони в такому важливому питанні.
Як уже було сказано вище, Юлія Тимошенко почала активно використовувати лояльні до неї телеканали для відповіді на медіаатаки опонентів, що здійснювались переважно в ефірі «Інтера». Так, 21 січня вона була в ефірі на «1+1» та 5-му каналі. Проте ці канали давали можливість висловитись іншим сторонам: 22 січня на 5-му каналі по черзі свої позиції щодо газових питань озвучували Юрій Бойко та Микола Мартиненко, а 23 січня на «1+1» гостем студії був представник Секретаріату президента Олександр Шлапак. Таким чином певного балансу у висвітленні думок сторін було дотримано.
Проте не дуже зрозуміло, чому на «1+1» 25 січня для коментування перебігу інформаційної війни між Україною й Росією було запрошено голову ВО «Свобода» Олега Тягнибока, що прогнозовано критикував дії теперішньої влади й наголошував на потребі її зміни (детальніше про це дивіться у статті Наталії Лигачової). 27 січня на ICTV промайнув сюжет (автор Оксана Худицька) про те, як Арсеній Яценюк допомагає простим людям в Одесі, звісно ж, у рамках презентації власної громадської ініціативи. Про те, що Віктор Пінчук підтримує Яценюка (якого також називають протеже Фірташа), вже неодноразово заявляли політичні експерти.
Традиційним уже гостем студії «Інтера» 1 лютого став Дмитро Фірташ, який у черговому ексклюзивному інтерв’ю вкотре розкритикував дії уряду: «У меня есть моя гражданская позиция, и я уверен в том, что я как гражданин этой страны не имею права молчать и смотреть на то, что происходит сегодня. Правительство – это менеджмент, который нанят нами людьми и государством всем на работу. Этот менеджмент полностью провалил свою работу и провалит ее дальше, и пытается рассказывать, что все хорошо. А у нас не все хорошо, поэтому я это и говорю. Это не мое личное с Тимошенко, я не воюю с Тимошенко, мне нечего воевать с премьер-министром. Я с ней ничего личного не имею и иметь не собираюсь. У нас простая ситуация – меня волнует то, что происходит в моей стране, в которой я живу».
Серед інших, переважно зручних і заохочувальних, запитань ведучий Андрій Данилевич поставив Фірташу запитання про зв’язки з банком «Надра» й особисте протистояння з прем’єром, на яке бізнесмен прямо не відповів. Опосередковано певну симпатію «Інтера» до банку «Надра» можна простежити в сюжеті (автор Геннадій Вівденко), що вийшов на у випуску «Подробностей» 27 січня. Того дня окрім «Інтера» до теми акції протесту працівників «Надр» звернулися й інші – Новий канал, СТБ, «Україна», але баланс у сюжеті «Інтера» був помітно зсунутий у бік позитивних відгуків про банк як про важливий елемент банківського механізму України: «Мальва, мак и чернобривец зашифрованы в этом банковском бренде. Цветочные финансисты устроили первую антиправительственную забастовку в истории страны, теперь не только шахтеры могут этим похвастаться. На 2 часа служащие одной из самых крупных финорганизаций в Украине прекратили работу, и вышли на улицы», «Директор департамента банковского надзора Александр Киреев говорит, что "Надра" надо спасать. Это 6-ой по размеру банк в стране. Там 9 миллиардов гривен - вкладов населения», «После 14:00 сотрудники банка вернулись на рабочие места. Они обслуживают 4 миллиона клиентов, это почти каждый десятый украинец». Інші ж канали або утримуються від оціночних суджень, або подають водночас і негативні відгуки про банк «Надра».
Не оминули канали увагою й міжнародного економічного форуму в Давосі. Але деякі з них підійшли до справи дуже специфічно – ICTV, Новий та СТБ традиційно приділили увагу винятковій ролі Віктора Пінчука в організації українських заходів під час форуму. Сюжети 29 січня на ICTV (автор Андрій Гетьман) та СТБ (автор Ольга Червакова) висвітлювали організоване стараннями Пінчука зібрання філантропів, на яке з’їхалося понад 300 багатіїв із усього світу; сюжети 30 січня на ICTV (автор Андрій Гетьман), Новому (автор Оксана Котова) та СТБ (автор Ольга Червакова) – український ланч і роль у його проведенні того ж Віктора Пінчука. 31 січня й 1 лютого на ICTV (автор Андрій Гетьман) продемонстрували сюжет із підсумками форуму, в останньому зазначивши, що «фактично єдиним майданчиком, з якого Україна могла звертатися до світової спільноти – була заходи, організовані фондом Віктора Пінчука» (дивіться також статтю Марини Бердичевської «Факты и подробности»).
Також канали групи Віктора Пінчука продовжили кампанію з висвітлення діяльності благодійного фонду Леоніду Кучми «Україна». 29 січня на ICTV та СТБ було розміщено сюжети про допомогу фонду талановитій 20-літній художниці з Дніпропетровська Юлії Демченко, що втратила зір унаслідок хвороби, а 5 лютого ICTV (автор Тетяна Анкудінова) та Новий канал (автор Наталка Федечко) розповіли, що благодійний фонд екс-президента допоміг ще двом обдарованим дітям. Причому Новий канал у сюжеті подає висловлювання Кучми зовсім не на мистецькі теми, а стосовно сучасних політиків: «Це дійсно завтрашній день України, а те, що там відбувається, я думаю, що нормальній людині дуже важко зрозуміти, що люди не розуміють, чого ж вони хочуть, а коли трошки подумають, то у всіх один висновок – вони всі хочуть тільки влади». І резюмує – Президент Кучма закликав політиків зійти на землю, об’єднатися. Інакше всі обдаровані самородки Україна може втратити.
Активно висвітлювалася позиція Леоніда Кучми в ситуації з міжнародним дитячим центром «Артек». 29 січня на ICTV повідомлялося про відкритий лист, із яким екс-президент звернувся до нинішнього керівництва держави з закликом вирішити проблему «Артеку», використавши гроші з резервного фонду і підпорядкувавши центр Кабміну. Ця ж тема повторюється й у підсумковому випуску 1 лютого. Того ж дня ставлення Кучми до проблем в «Артеку» висвітлив «Інтер» (автор сюжету Надія Павлик-Вачкова). «Сегодня "Артек" подчиняется управлению делами Администрации президента. Возможности управления, я думаю, на меня не обидятся там, нулевые, потому что даст деньги Кабинет министров или не даст?», – подає він думку екс-президента.
Діяльність фонду Ахметова «Ефективне управління» висвітлює ТРК «Україна», подавши 7 лютого сюжет (автор Наталя Кравченко) про те, як фонд провів дебати на тему мораторію на продаж сільськогосподарських угідь.
Явних випадків комерційної джинси та «несистемних» проявів джинси політичної у новинах у цей період не виявлено. Як бачимо, корупція у медіа переходить на макрорівень, коли предметом замовлення є лояльність цілого каналу до певного політика чи політичної сили, засобами реалізації замовлення – присутність (або неприсутність) в ефірі та послідовна заангажованість подання новин та аналітики. Щодо засобів розрахунку чи забезпечення виконання замовлення точної інформації у авторів немає, проте інформація з поінформованих джерел дозволяє стверджувати, що йдеться радше про адміністративні (корпоративні) важелі впливу з боку власників, а не про гроші, передані топ-менеджменту чи керівництву інформаційних служб, не кажучи вже про журналістів. Залучення журналістів і ведучих до виконання замовлень також, як стверджують джерела «ТК» (зокрема це стосується каналу «Інтер», який став головним осередком проявів корупції у медіа останнім часом), відбувається за принципом добору найбільш лояльних та переконання їх у доцільності саме такої поведінки каналу в умовах, що склались.
Ділові новини
Лідером серед замовників у ділових новинах укотре стала «Укрзалізниця», сюжети про успіхи котрої було розміщено 26, 27, 28 січня в програмі «Діловий світ» на Першому каналі, 30 січня в «Діловий фактах» на ICTV та в «Бізнес-плюс» на СТБ. Таким чином, можна констатувати, що піар-співпраця між «Укрзалізницею» та ESGroup у новому році триває.
Трохи поступається за кількістю замовлених матеріалів страхова компанія «Провідна» (26 та 28 січня «Діловий світ», Перший канал). Автомобільну тематику було продовжено сюжетами про діяльність компаній «Кіа моторс Україна» (27 січня, Діловий світ, Перший канал) та «Богдан» (28 січня, Бізнес час, 5 канал), які фігурували як щедрі замовники і в попередніх наших оглядах.
Діяльність компанії «Прем’єр-експо» було висвітлено 19 січня в програмі «Бізнес-час» на 5-му каналі. Кілька сюжетів висвітлюють конфлікти між різними компаніями з очевидним дисбалансом у бік однієї зі сторін – сюжет про рейдерський напад на компанію «Юнітрейд» (20 січня, «Бізнес-час», 5 канал), конфлікт навколо «Полтаванафтагазгеологія» (23 січня, «Бізнес-час», 5 канал), конфлікт навколо клонування однієї з торгівельних марок групи компаній «Баядера» (23 і 29 січня «Бізнес-час», 5 канал) тощо. Сюжет про призові розіграші від «Славутича» підготував 5 канал у програмі «Бізнес-час» 28 січня. Слід відзначити відсутність серед замовників комерційних банків, які ще два місяці тому були серед лідерів і наввипередки намагались переконати глядача в тому, що і в умовах кризи їм варто довіряти свої гроші.
Підсумкові ділові програми
Підсумкові програми виробництва ESGroup повернулись в ефір Першого каналу («Діловий світ. Тиждень») та ТРК «Ера» («Ера бізнесу. Підсумки») 1 лютого.
У студії програми «Діловий світ. Тиждень» на Першому каналі 1 лютого – фінансовий аналітик Віталій Шапран. Тема – ситуація на валютному ринку. Розмова мала експертний характер і не містила елементів піару або прихованої реклами. Інші теми випуску: сюжет про можливість перегляду газових угод (сюжет незбалансований, не представлена позиція Кабінету Міністрів, натомість кілька синхронів представників Секретаріату Президента та аналітиків, близьких до Президента, зокрема Юрія Рубана, директора Національного інституту стратегічних досліджень). Продовження розкриття теми після розмови з гостем дивує добором спікерів: наведено два синхрони голови ГО «Український форум» Володимира Семиноженка та три синхрони представників російської влади та «Газпрому». Незважаючи на те, що Прем’єру та Кабміну слова так і не дали, висновок сюжету Єгора Іванова – радше вигідний для уряду: «Головний урок енергетичного діалогу між Києвом та Москвою – варти бути готовим, що інша сторона затято відстоює власні економічні інтереси. Відповідати їм треба тим самим, як хочеш здобути вигоди для власної економіки. На скільки цей урок засвоєно, дізнаємося вже найближчим часом, коли купуватимемо в Росії паливо для наших ядерних станцій». Також було розглянуто проблеми недофінансування агропромислового комплексу, ситуація на кадровому ринку, зміни порядку сплати пенсійного внеску для підприємців, зміни у попиті на продукти харчування.
Гість програми «Ера бізнесу. Підсумки» на ТРК «Ера» 1 лютого – радник міністра економіки України Сергій Яременко, колишній заступник голови Національного банку України. Тема розмови – загальна економічна та фінансова ситуація в Україні, зокрема загроза дефолту. Будучи радником міністра, пан Яременко відверто висловлював проурядову точку зору, зокрема наполягав на необхідності зміни керівництва Національного банку. Разом із тим гість доволі прямолінійно роз’яснив певні важливі аспекти ситуації навколо Нацбанку, які залишалися за кадром у сюжетах інших каналів. Інші теми випуску: виведення валюти з України інвесторами; можливість будівництва газопроводів в обхід території України (погляд з Європи); запровадження плати за медичні послуги в київських лікарнях (сюжет критичний щодо політики Леоніда Черновецького); неповернення боргів за кредитами в Україні.
Гість студії «Ділового світу. Тиждень» на Першому каналі 8 лютого – експерт аграрного ринку Марія Колесник (експерт консалтингового агентства «ААА», яке назване не було). Тема розмови – ситуація з продажем і власністю а землю в Україні. Бесіда мала професійно-експертний характері не містила елементів піару. Інші теми випуску: вимоги Секретаріату Президента переглянути державний бюджет (у сюжеті представлена позиція всіх політичних сил), кризова ситуація в металургійній галузі, загальна ситуація у бізнесі в період кризи, а також нова конструктивна рубрика «Антикризовий бізнес», у якій журналісти знаходять людей, що їм вдається заробляти у сучасних складних умовах. «Ложкою дьогтю» у цій загалом пізнавальній і збалансованій програмі був відверто замовний сюжет про «Укрзалізницю».
У студії «Ери бізнесу. Підсумки» на ТРК «Ера» 8 лютого гостював економічний експерт Олександр Гриневич. Тема розмови – загальна економічна ситуація, розвиток малого і середнього бізнесу тощо. Розмова мала експертний характер і не містила ознак піару або прихованої реклами. Інші теми випуску: повернення платникам єдиного податку свідоцтв платників ПДВ; фінансування житлово-комунальної сфери; залучення колекторів для вибивання боргів перед страховими компаніями; занепад рітейлерських мереж. Як і в «Діловому світі», загальну якісну картину випуску псує єдиний замовний сюжет від «Укрзалізниці».
Отже, у новому році підсумкові ділові програми залишаються джерелом важливої та якісної економічної та політичної інформації, зокрема й такої, яку не можна побачити у звичайних випусках новин. Також, що дуже важливо, вони дають експертну оцінку подіям у вітчизняній економіці, запрошуючи у студію фахівців. Кількість замовних матеріалів у підсумкових програмах залишається невеликою, а головним замовником, як і раніше, є «Укрзалізниця».
Моніторинг здійснюється ГО «Телекритика» у співпраці з Інститутом масової інформації за підтримки Міжнародного фонду «Відродження» та Посольства Сполучених Штатів Америки.
Марина Оксенич , Отар Довженко
Источник: Телекритика
|
