Поки у США бойкотують фільм жахів про Чорнобиль, який спотворює історію трагедії, українці... його залюбки дивляться в кінотеатрах.
Новий голлівудський фільм жахів Орена ПЕЛІ «Щоденник Чорнобиля» («Заборонена зона») минулого тижня викликав у США хвилю обурення і критики з боку мислячих американців, яких вразила легковажність зображення наслідків від однієї з найбільших техногенних катастроф людства. Натомість Державне агентство України з питань кіно 22 травня офіційно дозволило прокат цього фільму в Україні, не побачивши в ньому нічого суперечливого і ненормального. За словами начальника відділу державного регулювання кіновідеопрокату Держкіно Марії ІЛЛЄНКО, видаючи прокатне свідоцтво цій стрічці, її навіть не показали членам експертної комісії з питань розповсюдження і демонстрування фільмів.
— Фільми переглядаються всіма 19 членами експертної комісії лише в тому разі, якщо виникають розбіжності щодо визначення віку аудиторії або якісь інші питання, — розповіла «Дню» М. Іллєнко. — У випадку із «Забороненою зоною» дискусійних питань не виникло. Спеціаліст відділу переглянув фільм і сам визначив вік аудиторії — від 16 років.
Назвати прізвище цього спеціаліста пані Іллєнко відмовилася.
За сюжетом стрічки, яку зараз показують у кінотеатрах Києва, Харкова, Львова, Одеси, Донецька та інших міст, шестеро відчайдушних туристів у пошуках пригод приїжджають на екскурсію в зону Чорнобиля. Відкривши для себе місто-привид Прип’ять, молодь опиняється у справжньому світі жахів: натрапляє на тварин-потвор, яких не вбиває зброя, та жертв радіації — мутантів-людожерів, які, за задумом авторів стрічки, не встигли евакуюватися 1986 року й донині живуть у зоні відчуження.
Переглянувши фільм, дивуєшся: як таке «кіно» можна було дозволити показувати в Україні? Вражає навіть не саме намагання його авторів зацікавити світового глядача, цинічно спекулюючи на темі Чорнобиля (у США стрічка вийшла з красномовним гаслом «Відчуй дозу опромінення»), скільки відверте спотворення фактів трагедії, її наслідків для людства, примітивізм зображення та висміювання недолугих українців. Наприклад, не розуміючи англійської мови головного героя, який просив про допомогу, українські військові в кінці стрічки просто... застрелили його; натомість сильно опромінену дівчину, яка після жахливої ночі в Прип’яті та блукань у... радіаторі блока атомної електростанції (!) вижила, кмітливі українці — аби вона нікому нічого не розказала — замкнули у клітці з мутантами-перевертнями.
Відразу після прем’єри «Щоденника Чорнобиля» у Сполучених Штатах свій протест висловила Асоціація студентів ім. Миколи Міхновського (США). Молодь закликала бойкотувати стрічку. «Ми обурені намаганням продюсерів цього фільму заробити на використанні цієї жахливої трагедії», — йдеться в їхній заяві, з якою молодь звертається в соціальних мережах із проханням до «всіх членів української та американської громад і поза ними бойкотувати цей фільм за безсоромне використання сотень тисяч втрачених життів і зростаюче число жертв, які ще живуть, для особистого збагачення й матеріальних цілей». На думку студентів, сюжет фільму порушує хронологію подій, у ньому викривлено відображені причини та жахливі наслідки Чорнобильської аварії для українського народу й усього людства.
До заклику Асоціації студентів ім. Миколи Міхновського долучилися американські журналісти й лідери громадських організацій США. Реакція американського суспільства, яке виховане на голлівудській традиції, заслуговує на особливу увагу. Найперше тому, що показує таку картину: здавалося б, наскрізь комерціалізований Захід досі гостро відчуває межу, за якою стоять цінності, через які переступати не можна. Купуючи квитки на «Щоденник Чорнобиля», українці, схоже, цієї межі не відчувають. Закликаючи до бойкоту цієї стрічки, американці засвідчують повагу до нас і нашої історії, очевидно, більше, ніж ми самі.
— Тематика Чорнобиля в кінематографі спотворюється навмисне, аби викривити уявлення людей про саму трагедію та про подвиги героїв-ліквідаторів, — переконаний президент Всеукраїнської громадської організації інвалідів «Союз Чорнобиль України» Юрій АНДРЄЄВ. — На жаль, такі фільми дуже далекі від серйозної історичної правди. Дивує, що безвідповідально кіно про Чорнобиль знімають не лише в Америці, а й у Росії. Страхіття, котре насправді відбувалося в Чорнобилі, в цих фільмах обминається увагою. Позаминулого року в Росії вийшов фільм про двох молодих людей, які заїхали мотоциклом у зону відчуження і там загинули. Від такого фільму жодної користі. Проблеми, які вони намагаються показати, жодного стосунку до реальності не мають. І цього року в Україні за російським замовленням відбуваються зйомки міні-серіалу «Метелики», в якому, між іншим, розповідається, що від радіації гинуть сотні тисяч метеликів. Але всім зрозуміло, що чим простіше влаштована нервова система, тим стійкіші організми до радіації. Відверті ляпи стрічки: вертоліт падає мало не в середину станції; над ЧАЕС, коли вона вибухає, видно пасажирський літак. Усі зони над атомними станціями завжди були закриті для перельотів. Сюжети далекі від реальних справ, головні герої — ніби моральні виродки. Спотворена в кіно реальність часу трагедії на Чорнобилі або тема сьогоднішнього життя в зоні відчуження не дають змоги відчути систему цінностей ліквідаторів, їхній героїчний подвиг. Як на мене, саме самопожертву й відвагу людей, які врятували цілий світ, потрібно показувати в кіно, а не пригоди підлітків, які шукають екстремальних вражень. Ці фільми просто образливі для чорнобильців. Ми не будемо їх дивитися, як афганці не дивляться «Дев’яту роту» Ф. Бондарчука. Прикро, але сьогодні не лише художнє, а й документальне кіно дуже примітивно висвітлює трагедію на ЧАЕС. Звичайно, дивлячись такий примітив у кіно, взагалі не потрібно думати, вивчати додаткову літературу, спілкуватися з очевидцями.
Источник: telekritika.ua
|
