№ 35 від 31 січня 2011 року
Повідомлення для ЗМІ
28 січня за ініціативи Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення та Громадської ради при цьому регуляторному органові відбувся круглий стіл на тему: „Забезпечення прав людей з вадами слуху в українському телепросторі”.
До участі в ньому були запрошені керівники телерадіоорганізацій, представники громадських організацій, що опікуються проблемами людей з вадами слуху, журналісти, представники народних депутатів.
Розпочинаючи обговорення зазначеної теми, модератор круглого столу, член правління Громадської ради при Національній раді, директор з правових питань, заступник голови МГО „Інтерньюз Україна” Павло Моісеєв сказав: „Шановні колеги, ми раді, що змогли організувати цей круглий стіл. Відомо, що таким загалом тема забезпечення інформацією людей з вадами слуху в Національній раді Україні з питань телебачення і радіомовлення не обговорювалася. Основним девізом нашої зустрічі я б назвав ту тезу, яку почув від учасників: не намагайтесь нам допомогти без нас”.
Заступник голови Національної ради Лариса Мудрак подякувала усім присутнім за небайдужість до цього непростого питання і зауважила, що такого роду круглий стіл планувався Національною радою упродовж трьох місяців. Вона висловила сподівання, що спроби вирішити цю проблему об’єднаними зусиллями дадуть позитивний результат.
Лариса Мудрак розповіла, що незважаючи на те, що регуляторний орган у сфері телерадіомовлення, яким є Національна рада, не наділений правом законодавчої ініціативи, він робить певні кроки для того, щоб змінити і державний підхід, і підхід мовників до проблем людей з обмеженими можливостями
„Український телевізійний ринок та радіосегмент після економічної кризи відновлюють свої зусилля, хоч і мають різні можливості. Однак цей ринок живий, він розвивається. На щастя, він несуттєво відрізняється від європейського”, – зауважила заступник голови Національної ради. „Однак, – сказала вона, – у європейських законодавствах майже усіх країн є обов’язкові вимоги для державних і приватних телевізійних мовників із надання інформації (у відсотках) для такої аудиторії… Україна робила спроби, щоб у законодавство було внесено бодай 5 відсотків, адже в таких країнах, як Франція, ця цифра становить 20% ефіру для адаптації і сприйняття людей з вадами слуху”.
Технологічні можливості розвитку, що існують сьогодні у світі, надають набагато більше можливостей, ніж просто фахівець, який допомагає із сурдоперекладом. „Є так звані рухомі рядки, які дозволяють переказувати побачене. Росія на чотирьох каналах, у тому числі каналах новин, давно використовує цей формат. У нас поки що жоден із каналів не пішов на такі кроки, хоча від 2009 року переговори з мовниками ведуться”, – наголосила Лариса Мудрак.
Вона також підкреслила, що на сучасному етапі стоїть завдання насамперед почути людей, що мають вади слуху, і спільними зусиллями визначити наступну стратегію.
Учасники круглого столу – люди, що мають вади слуху, або зовсім нечуючі, поділилися своїми проблемами. Серед них вони назвали найголовніші: передачі із сурдоперекладом транслюються у незручний час; дуже неякісне титрування фільмів українською мовою; титри в рухомому рядку програм новин не передають змісту новин, про які розповідають ведучі; недостатня кваліфікація перекладачів на мову жестів.
Вікторія Кириченко – лідер молодіжного руху глухих, координатор обласної організації УТОГ (нечуюча з дитинства) сказала: „Мені було б дуже приємно, щоб телебачення хоча б на 5 відсотків забезпечувало наші потреби. Однак є дуже багато мінусів, про які я хочу сказати. По-перше, титри, які зараз існують, на них накладається реклама. Через це багато інформації випускається, і логічний ланцюжок розривається, доводиться здогадуватися, про що там ішлося. По-друге, не всі перекладачі, які працюють на каналах, достатньо кваліфіковані, щоб донести до нечуючої людини зміст. Ще одна проблема – незручний час. Для кого існує випуск новин із сурдоперекладом о першій ночі? Якби це було о восьмій чи о дев’ятій, це було б нормально для нас. Наступне, під час новини, де немає перекладача, є рухомий рядок, і там прокручують одні й ті ж 5–6 речень, і все. Ця суха коротесенька інформація йде по колу, і вона не збігається з картинкою”.
Віталій Радько, зубний технік (нечуючий з дитинства): „Інформація для нечуючих людей медичного плану нам була би дуже цікава, про подорожі, юридичні консультації. Ми б знали свої закони, нам дуже це цікаво”.
Олексій Нашивочніков, архітектор автор проектів станцій метро в Києві (нечуючий з дитинства): „Всі названі проблеми можна перераховувати й далі. Однак ми вважаємо, що було б доцільно зробити якісь стандарти для тих же титрів, щоб вони повною мірою могли забезпечити права нечуючих людей. Для цього треба дослухатися до порад саме таких людей. У мене була можливість в інших країнах подивитися, як у них здійснюється сурдопереклад. І там дуже зручно: картинка, що розміщена на четвертій частині екрану, трошечки повернута, і перекладач дуже ясно і виразно перекладає текст на жестову мову. У нас робиться таке малесеньке віконце, яке прочитати неможливо, хіба що з лупою”.
Він також додав, що дуже бракує інформації про видатних глухих людей – художників, спортсменів, вчених. „Зараз тривають Дефлімпійські ігри, багато людей просто не розуміють, що це за дефлімпійці. Потрібно популяризувати культуру нечуючих, ми також хотіли б, щоб про нас знали чуючі люди. Наприклад, в Україні є єдиний в Європі театр глухих. Багато років тому була така програма, де показували просто життя нечуючих людей. Чому ж цю програму забрали? Суспільство не хоче звертати увагу на наші проблеми, не хоче нас сприймати як людей”, – сказав Олексій Нашивочніков.
З усіма висловленими думками погодився Андрій Пишний, екс-заступник Секретаря РНБОУ: „Сьогодні я тут не як екс-заступник секретаря РНБО, а як людина з вадами слуху, – сказав він. – Так склалося, що я був по обидва боки цієї скляної стіни, яка розділяє нас і вас. Два роки тому я перейшов по цей бік, і я можу порівняти середовище, в якому я жив і в якому опинився , і в якому ці люди живуть все своє життя”.
Андрій Пишний підготував презентацію, яка змалювала інформаційний простір для людини з вадами слуху, загалом, вона окреслила всі означені проблеми.Він заявив, що в Україні не існує точної статистики стосовно нечуючих людей. Різні відомства посилаються одне на одне, але остаточної цифри немає. Однак за приблизними підрахунками таких громадян в Україні 2 млн., дітей – 600 тисяч.
Учасники круглого столу заслухали також представника Державного комітету телебачення та радіомовлення України Сергія Плевако, який докладно розповів про вимоги, які існують до державних мовників щодо забезпечення інформаційних проблем людей з вадами слуху. Він також наголосив на необхідності ухвалення законодавчих змін, що стосуються цих питань. Законопроект підготовлений цим державним органом і погоджений Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення нині перебуває у Верховній Раді України. Отже, всі організації, зацікавлені у поліпшенні ситуації із забезпеченням доступу до інформації цього кола громадян України, мають активізувати свої зусилля та надати пропозиції до цього законопроекту.
Висловили свої думки з приводу порушених проблем і представники телеіндустрії.
Анатолій Максимчук, заступник голови правління телеканалу СТБ, заявив про готовність до діалогу та зауважив, що про більшість питань, про які говорили учасники зустрічі, він навіть не здогадувався.
Він сказав, що вдячний за таку щиру і дуже потрібну розмову та запропонував організаціям, які опікуються людьми з вадами слуху, висловлювати пропозиції безпосередньо телеканалам. „Є способи стимулювання і залучення телеканалів до вирішення цих проблем навіть без законодавчих змін”, – підкреслив Анатолій Максимчук. Про ці проблеми просто варто говорити і спільно знаходити шляхи вирішення. З цього погляду проведення круглого столу є дуже корисним і актуальним, підсумував він.
Головний редактор Національної телекомпанії України Христина Стебельська погодилася з колегою та запевнила, що Перший національний уже дотримується тих квот, які мають бути внесені до законів у сфері телерадіомовлення.
„Ми щодень забезпечуємо 3,5 години й більше ефіру із сурдоперекладом і з титруванням. 15 хвилин новин о 15 годині, 25–30 хвилин новин о 18.30. Ми щовечора і щодня даємо титровані фільми, серіали і художній показ,” – зауважила пані Христина.
Вона також наголосила на ретельному редагуванні титрів, що супроводжують передачі та фільмопоказ державного каналу. На її переконання, на Першому національному працюють найкращі фахівці, які пильно стежать за дотриманням норм української літературної мови, та кращі сурдоперекладачі. І цю практику, на думку головного редактора Національної телекомпанії України, варто поширити й на телевізійні канали майбутнього Суспільного мовлення.
Учасники круглого столу, підсумувавши обговорення, домовилися провести подібне зібрання у більш розширеному колі за три-чотири місяці.
Прес-служба Національної ради
Источник: Прес-служба Національної ради з питань телебачення і радіомовлення
|
